замість репортажу

Sep 26, 2010 12:47

Серед різнокольорових кліпаючих цяточок я ловлю твій погляд. І затримую загадкову й дивну синь на декілька минулих століть і ти дивишся прямо і просто на мене. Швидко, розхлябано повз мою покриту дрижаками спину тікаєш у свій намет.

Цікаво, як ти кохаєш жінку? Чи ти здатний на це?

Серед фальшивого бринчання попити кави-пива я вслухаюсь в кожне твоє не мені сказане слово. До мене ти не говориш.

Цікаво, як ти прокидатимеш мене зранку, коли ми несподівано і природно прокинемось під одною ковдрою?

Плутаючись в ненадійному шовку спідньої білизни, дерматинових дотиках, слизьких горнятках з кип’ятком я намагаюсь торкнутись твоїх долонь. Які вони на смак? Теплі і сильні, чи спітнілі і злякані?

В холодних снах шукаю притулку на твоїх грудях. У своїх спідницях - твої сорочки. Ти дуже схожий на того, хто перетворює мої лопатки на птаха.

Чи дозволиш гратись твоїм волоссям і гріти зимні ноги плутаючи в твоїх? І сміятися голосно просто тобі у вуха?

Страшно й питати: дозволиш цілувати твої шершаві щоки? А чи зможуть твої неспішні вуста з'єднать родимки на моєму тілі?

Я занадто багато тебе хочу. Більше, ніж могла би узяти в своє розхитане життя.
Previous post Next post
Up