Sep 26, 2010 12:47
Серед різнокольорових кліпаючих цяточок я ловлю твій погляд. І затримую загадкову й дивну синь на декілька минулих століть і ти дивишся прямо і просто на мене. Швидко, розхлябано повз мою покриту дрижаками спину тікаєш у свій намет.
Цікаво, як ти кохаєш жінку? Чи ти здатний на це?
Серед фальшивого бринчання попити кави-пива я вслухаюсь в кожне твоє не мені сказане слово. До мене ти не говориш.
Цікаво, як ти прокидатимеш мене зранку, коли ми несподівано і природно прокинемось під одною ковдрою?
Плутаючись в ненадійному шовку спідньої білизни, дерматинових дотиках, слизьких горнятках з кип’ятком я намагаюсь торкнутись твоїх долонь. Які вони на смак? Теплі і сильні, чи спітнілі і злякані?
В холодних снах шукаю притулку на твоїх грудях. У своїх спідницях - твої сорочки. Ти дуже схожий на того, хто перетворює мої лопатки на птаха.
Чи дозволиш гратись твоїм волоссям і гріти зимні ноги плутаючи в твоїх? І сміятися голосно просто тобі у вуха?
Страшно й питати: дозволиш цілувати твої шершаві щоки? А чи зможуть твої неспішні вуста з'єднать родимки на моєму тілі?
Я занадто багато тебе хочу. Більше, ніж могла би узяти в своє розхитане життя.