Древній Луцьк нам протягує руки...

Jan 20, 2013 13:55

І завершальним мої постом про відвідини Луцька буде, просто, добірка фото, які я зробила рід час прогулянки цим містом. А своєрідним поетичним заспівом до цієї добірки я вибрала вірш Віктора Оха: Древній Луцьк:

Червоніє  у  парку  калина,
Мов  намисто  вдягнула  дівчина.
І  шумлять  понад  Стиром  тополі,
Що  пророчать  щасливу  їй  долю.

А  навколо  розкинулись  луки…
Замок  Любарта  дзвонами  кличе.
Древній  Луцьк  нам  протягує  руки,
Тихо  птахи  у  небі  курличуть.

Пожовтіли  каштани  і  клени,
Лише  клумби  цвітуть  в  центрі  міста.
І  ялинки  сріблясті  й  зелені
Обсипає  листва  золотиста.

Я  іду  своїм  красенем  Луцьком
По  бруківці,  милуюся  містом.
І  хрести,  що  над  Луцьким  собором,
Нас  освячують  сонячним  блиском.








Сонячний годинник на головній вулиці міста



а

Поряд з пам'ятником Лесі, стоїть старий Собор. На невеличкому цвинтарі біля собору поховання Івана Десницького - батька Катерини Десницької - принцеси Сіаму (тепер Таїланд) На Пхітсанулок, дружини сіамського принца Чакрабона.

 




Ніколи не знала, що Петро І бував у Луцьку. Зараз у цьому будинку санепідемстанція.

























Стара аптека, їй років 150. Може тому, що тут є рецептурний відділ тут живуть запахи справжньої аптеки.








щоденник подорожнього, Україна, Луцьк

Previous post Next post
Up