І завершальним мої постом про відвідини Луцька буде, просто, добірка фото, які я зробила рід час прогулянки цим містом. А своєрідним поетичним заспівом до цієї добірки я вибрала вірш
Віктора Оха: Древній Луцьк: Червоніє у парку калина,
Мов намисто вдягнула дівчина.
І шумлять понад Стиром тополі,
Що пророчать щасливу їй долю.
А навколо розкинулись луки…
Замок Любарта дзвонами кличе.
Древній Луцьк нам протягує руки,
Тихо птахи у небі курличуть.
Пожовтіли каштани і клени,
Лише клумби цвітуть в центрі міста.
І ялинки сріблясті й зелені
Обсипає листва золотиста.
Я іду своїм красенем Луцьком
По бруківці, милуюся містом.
І хрести, що над Луцьким собором,
Нас освячують сонячним блиском.
Сонячний годинник на головній вулиці міста
а
Поряд з пам'ятником Лесі, стоїть старий Собор. На невеличкому цвинтарі біля собору поховання Івана Десницького - батька
Катерини Десницької - принцеси Сіаму (тепер Таїланд) На Пхітсанулок, дружини сіамського принца Чакрабона.
Ніколи не знала, що Петро І бував у Луцьку. Зараз у цьому будинку санепідемстанція.
Стара аптека, їй років 150. Може тому, що тут є рецептурний відділ тут живуть запахи справжньої аптеки.