Ван Гог
Сиджу в перукарському кріслі й бачу в дзеркалі як з вулиці заходить новий клієнт. Здається, хіпстер - слабопоголений парубок із зібраним у кінський хвіст рудим волоссям. Подібні типи в принципі не повинні появлятися в цій нещасній, дуже пересічній перукарні. Видно чувак переживає якусь екзистенційну кризу й із цього приводу вирішив "податися в народ", не інакше. Він всідається у вільне крісло й похмурно кидає:
- Підстрижіть коротко.
- Ззаді всьо знімати? Канадка? Напівбокс? Чолку робимо?
"Канадка", "напівбокс" - я думав, що всі вже давно забули про такі фасони, а виявляється ні. Ця огрядна тітонька з тих, хто ще пам'ятає і напівбокс, і Брежнєва, і зошити з промокатками...
Чувак уважно дивиться в очі її відображенню в дзеркалі й повільно вимовляє:
- Коротко, але не дуже, трохи залишити, зачесати назад. Хвильку подумавши, добавив: "Як у Ван Гога".
Тітка збентежено позирає на свою молодшу напарницю й та таки приходить на поміч, демонструючи неабияку ерудицію:
- Ван Гог вухо собі відрізав!
Хлопець зацікавлено глянув на неї, потім - на свою перукарку й уточнив:
- Голити не треба, тільки підстригти.