В маршрутці
В маршрутці двоє юнаків, на вигляд студенти, обговорюють актуальну політику. І звичайно ж, з молодечою гарячковістю й безкомпромісністю відразу б'ють у центральну точку проблеми:
- А Насіров хто такий по національності?
- Шумер.
- Хто-хто?
- Нє, не шумер, той, як його? Айсор!
- Ні хера не легше. Ошибка Дарвіна.
Дикість їхніх уявлень мене не дивує, сьогодні це більш-менш нормально. А от звідки взялася у представників покоління вихованого на Гарі Поттері така відносно глибока поінформованість про допотопну етнографію - це цікаво. Може, якусь компю'терну гру придумали про війни хеттів з атлантами або про перехід Мозеса через Сінай чи завоювання козаками Вавилону?
Однак у громадському транспорті не всі такі ж толерантні як я. Інтелігентний пан у капелюсі, який ще не доріс до епохи постправди, не витримує, обертається до них з переднього сидіння й із позитивістською безкомпромісністю кидає:
- Та що ви таке кажете? Насіров - азер, азербайджанець!
Молоді люди певно навчаються в одній групі, бо реагують дуже синхронно. Перший:
- А вас ніхто не питає!
А другий в стилі вищої ліги українського політикуму:
- Бе-бе-бе-бе!
- Не бе-бе-бе-бе, а азербайджан, а бе-бе-бе - грузин!, - не здається інтелігент в капелюсі, але молоді люди його не слухають, а дружно регочуть.
"Тут уже залежно від тлумачення," - подумки включаюся в дискусію, - "бе-бе-бе-об'єкт - грузин, а от бе-бе-бе-суб'єкт - це вже вірменин".
Однак волію не розтуляти рота, мовчки спостерігаю й думаю як пізнавально їздити у громадському транспорті і, звичайно ж, про своє, педагогічне: що всебічно розвинута молодь це прекрасно, але час її минув ще тоді, коли самі собою вмерли норми ГТО, а може й раніше. І що мабуть правими були наші далекі предки, вважаючи, що всі необхідні для людини знання написані в одній книзі - Євангелії, або, може, в Гарі Поттері чи Довіднику айтішника - а решту треба залишити для вузьких спеціалістів. Тим більше, що років через двадцять після школи від усієї нашої так званої доброї освіти залишається хіба табличка множення, та ще в кращому разі "не вбий" і "не вкради", а також химерні уривки нікому не потрібної інформації про вакуолю і про те, що Селевк Перший, в 306 році до н. е. переміг якогось Чандрагупту
- А Насіров хто такий по національності?
- Шумер.
- Хто-хто?
- Нє, не шумер, той, як його? Айсор!
- Ні хера не легше. Ошибка Дарвіна.
Дикість їхніх уявлень мене не дивує, сьогодні це більш-менш нормально. А от звідки взялася у представників покоління вихованого на Гарі Поттері така відносно глибока поінформованість про допотопну етнографію - це цікаво. Може, якусь компю'терну гру придумали про війни хеттів з атлантами або про перехід Мозеса через Сінай чи завоювання козаками Вавилону?
Однак у громадському транспорті не всі такі ж толерантні як я. Інтелігентний пан у капелюсі, який ще не доріс до епохи постправди, не витримує, обертається до них з переднього сидіння й із позитивістською безкомпромісністю кидає:
- Та що ви таке кажете? Насіров - азер, азербайджанець!
Молоді люди певно навчаються в одній групі, бо реагують дуже синхронно. Перший:
- А вас ніхто не питає!
А другий в стилі вищої ліги українського політикуму:
- Бе-бе-бе-бе!
- Не бе-бе-бе-бе, а азербайджан, а бе-бе-бе - грузин!, - не здається інтелігент в капелюсі, але молоді люди його не слухають, а дружно регочуть.
"Тут уже залежно від тлумачення," - подумки включаюся в дискусію, - "бе-бе-бе-об'єкт - грузин, а от бе-бе-бе-суб'єкт - це вже вірменин".
Однак волію не розтуляти рота, мовчки спостерігаю й думаю як пізнавально їздити у громадському транспорті і, звичайно ж, про своє, педагогічне: що всебічно розвинута молодь це прекрасно, але час її минув ще тоді, коли самі собою вмерли норми ГТО, а може й раніше. І що мабуть правими були наші далекі предки, вважаючи, що всі необхідні для людини знання написані в одній книзі - Євангелії, або, може, в Гарі Поттері чи Довіднику айтішника - а решту треба залишити для вузьких спеціалістів. Тим більше, що років через двадцять після школи від усієї нашої так званої доброї освіти залишається хіба табличка множення, та ще в кращому разі "не вбий" і "не вкради", а також химерні уривки нікому не потрібної інформації про вакуолю і про те, що Селевк Перший, в 306 році до н. е. переміг якогось Чандрагупту