Самбірський пластун - учасник бою під Крутами
Джерело: Крути. Січень 1918 року: док., матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во “Герої Крут”; упоряд. Я. Гаврилюк. - К.: Вид. центр “Просвіта”, 2008. - 840 с.: Іл.
У цій книзі в числі учасників бою під Кругами зі складу 1-шої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та старшин і козаків інших військових формувань знаходимо й Івана та Михайла Кушнірів.
Лист Надії Кушнір до Голови Товариства “Герої Крут” Я. Гаврилюка
Вельмишановний пане Гаврилюк. Виконую свою обіцянку, а Ваше прохання. З родини Кушнірів живе Євгенія Кушнір, двоюрідна сестра Михайла Кушніра і рідна сестра Івана Кушніра, про якого Ви ж запитуєте. Євгенії Кушнір - 90 років. Отже, Михайло Кушнір - син Бартка (Барткович) уроджений в с. В’язковичі, Самбірського району, Львівської області. Двоюрідний брат Євгенії Кушнір. В сім’ї було 4 дітей (Іван, Григір, Олексій і Михайло). Займалися сільським господарством. Михайло вчився в сільській школі. Разом з хлопцями села Михайло ніби поїхав у Францію на роботу, листів від нього не було. Пізніше батьки довідалися від односельчан, що хлопці вступили в Січові Стрільці - воювали. Відомостей не було ніяких.
Кушнір Іван - син Семена і Марії - рідний брат Євгенії. Батько ткач. Народився Іван Кушнір у 1900 р. в с. Купновичі, Самбірського р-ну, Львівської області. В сім’ї було 6 дітей: Андрій, Петро, Григорій, Євгенія, Катерина. Іван Кушнір вчився спочатку в сільській школі в Купновичах. Продовжив навчання в Самбірській гімназії, але не закінчив її. В 16 років пішов в армію Січових Стрільців. В гімназії був пластуном. Через 2 роки - у 18 років приїхав в село до сім’ї і привіз знимку (він на білому коні). Знимка довгі роки зберігалася на стіні за іконою. Зараз вона відновлена і збільшена. Даруємо її Вам.
Згадує Євгенія Кушнір, що прибіг до хати син священика с. Купнович і говорив: “Іване, Україна пропадає”. З цими словами Іван Кушнір сів на коня й поїхав, більше його ніхто не бачив. Батько Івана - Семен Кушнір - продав кусок поля, щоб довідатися щось про сина Івана. Від адвоката довідався, що захворів на тиф і помер у Винниці. На цьому всі зв’язки перервалися.
В 1990 р., коли у Львові утворився “Меморіал” - очолював п. Гринів, Кушнір Євгенія звернулася до них, дала дані, фото. Вона одержала іншу відповідь про брата: “Кушнір Іван воював в СС і загинув під Крутами”. Євгенія навіть хотіла їхати до Крут, але не змогла по стану здоров’я. Група рухівців м. Рудки з м. Вульчин їздили на станцію Крути і поставили дерев’яний хрест, відправили панахиду на місці бою. Був з ними священик о. Р. Єсип (нині покійний).
Село Купновичі невелике: тоді 140 хат, але національно свідоме, була церква, школа, “Просвіта”, “Хата читальня”, хор церковний і світський, ставили українські вистави. Хором керував брат Івана - Андрій Кушнір (покійний). На цьому закінчую, більше не можу щось написати.
З великою повагою До Вас, до Вашої подвижницької праці в ім’я України.
Написала Вам Н. Кушнір - дружина племінника Євгенії - Надія.
18 жовтня 2004 р.
м. Рудки, Симбірський р-н., Львівська обл.