Це власне й допомогло мені зрозуміти, чого я там, на війні. Я пластунка, а Пластова Присяга каже бути вірним Богові і Україні. Ці слова постійно зі мною. Вони виринають щоразу в моїй голові, коли я, як будь яка людина, готова дати собі слабинку. Коли важко, коли змерзла, коли злипаються очі, від броника ломить спину, коли голодно і треба на п’ятьох ділити одну «мівіну». Не готова померти за Україну, як це часто повторюють бійці. Знаю, що нікому не треба помирати за Україну. Ти просто за неї борися. І будь вірним.