Друзi прислали поштою
Шкiромий
(Переклад з рос. Александра Тарасенко, серпень 1993)
Простирадло утiкало
i бiлизна, хай iй грець,
i матрасик, мов карасик,
Вiд мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
i сховався пiд лiжком.
Я хочу поiсти сало,
Вiдрiзаю шмат чималий,
Але клятi тi шмати
Вiд мене - пiд три чорти.
Що за жарти недолугi,
i чому всi речi вщерть
Заюрмились, схаменулись
i сягнули шкеребертьi
Чобiтки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобiтками,
Все батькiвське надбання
Шаленi , скаженi
Та тiка навмання.
Раптом просто iз горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильга водомийщик
до мене мовить так:
Ти гидкеi, ти бруднеi.
Неохайне поросятко
Ти бруднiш за смiттiзбiрник
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оцi
У тебе гiвно на боцi,
У тебе такi капицi,
Що iздерлись ногавицi!
Навiть, навiть ногавицi
Вiд тебе забрались геть!
Дуже рано на свiтанку
Миють личко каченята
Й пташенята
i шпачки, i пацючки.
Ти iдиний не помився
i бруднечею лишився
То ж забрались вiд бруднечi
i панчохи, й чобiтки.
Я шановний водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
i покличу козакiв,
Водомийники юрбою
Всi вiзьмуть напоготiв.
Закатують, вiдшматують
Неохайних дiтлахiв.
i прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвiiвську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мiдний таз,
Заволав "Кара барас!"
Тоi ж митi мило, мило
Зась! в волосся мити зiлля
Гiлля, рiлля i бадилля
Пiдбадьорюi:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щiльно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов рiздвяний гусь"
Тут мочало причвалало
i мерщiй малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
i волаi, i ганьбить.
Вiд збентежених мочалок
Я мерщiй, немов вiд палок
А вони чимдуж загалом
Нижнiм Валом, Верхнiм Валом.
Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони через мури,
Як пiдступнii щури.
Тут назустрiч мiй коханий
Мiй улюблений кацап,
Вiн з Альошею i Ванiй
Прямував, неначе цап
i мочалку, наче галку
Вiн щелепами цап-цап!
А за тим ногами вiн затупцював
i руками вiн мене вiдлупцював
"Уходи-ка ты домой!" вiн мовляв
"Да лицо свое умой!" вiн мовляв
"А не то как налечу!" вiн мовляв
"Растопчу и проглочу" вiн мовляв
Я по вулицях борснувся пiдтупцем
Втiк до водомийника кiнець кiнцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п`ятирiччя.
i багнюку, i гiвнюку
Вiдокремив вiд обличчя.
Тоi ж митi капелюх
Сiв на мене промiж вух
А за ним цукерок купа:
"З`iж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мiй брат!"
Ось i зошит повернувся,
Ось i коник без вiзка,
i абетка з iнглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
i, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер менi приязний,
Ти тепер менi люб`язний
То ж нарештi ти, бруднеча,
Шкiромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень i ввечерi то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько пухкенький
i мило духмяне, мов ненька,
i кiстковий гребiнь,
i голярський камiнь!
То ж мийся, пiдмийся, голись!
Пiрнай, виринай, не барись!
У лазнi, ставку, на болотi,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Бродi
В Криму i в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраiнi хвала i водi!
(Переклад з рос. Александра Тарасенко, серпень 1993)
Простирадло утiкало
i бiлизна, хай iй грець,
i матрасик, мов карасик,
Вiд мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
i сховався пiд лiжком.
Я хочу поiсти сало,
Вiдрiзаю шмат чималий,
Але клятi тi шмати
Вiд мене - пiд три чорти.
Що за жарти недолугi,
i чому всi речi вщерть
Заюрмились, схаменулись
i сягнули шкеребертьi
Чобiтки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобiтками,
Все батькiвське надбання
Шаленi , скаженi
Та тiка навмання.
Раптом просто iз горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильга водомийщик
до мене мовить так:
Ти гидкеi, ти бруднеi.
Неохайне поросятко
Ти бруднiш за смiттiзбiрник
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оцi
У тебе гiвно на боцi,
У тебе такi капицi,
Що iздерлись ногавицi!
Навiть, навiть ногавицi
Вiд тебе забрались геть!
Дуже рано на свiтанку
Миють личко каченята
Й пташенята
i шпачки, i пацючки.
Ти iдиний не помився
i бруднечею лишився
То ж забрались вiд бруднечi
i панчохи, й чобiтки.
Я шановний водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
i покличу козакiв,
Водомийники юрбою
Всi вiзьмуть напоготiв.
Закатують, вiдшматують
Неохайних дiтлахiв.
i прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвiiвську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мiдний таз,
Заволав "Кара барас!"
Тоi ж митi мило, мило
Зась! в волосся мити зiлля
Гiлля, рiлля i бадилля
Пiдбадьорюi:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щiльно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов рiздвяний гусь"
Тут мочало причвалало
i мерщiй малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
i волаi, i ганьбить.
Вiд збентежених мочалок
Я мерщiй, немов вiд палок
А вони чимдуж загалом
Нижнiм Валом, Верхнiм Валом.
Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони через мури,
Як пiдступнii щури.
Тут назустрiч мiй коханий
Мiй улюблений кацап,
Вiн з Альошею i Ванiй
Прямував, неначе цап
i мочалку, наче галку
Вiн щелепами цап-цап!
А за тим ногами вiн затупцював
i руками вiн мене вiдлупцював
"Уходи-ка ты домой!" вiн мовляв
"Да лицо свое умой!" вiн мовляв
"А не то как налечу!" вiн мовляв
"Растопчу и проглочу" вiн мовляв
Я по вулицях борснувся пiдтупцем
Втiк до водомийника кiнець кiнцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п`ятирiччя.
i багнюку, i гiвнюку
Вiдокремив вiд обличчя.
Тоi ж митi капелюх
Сiв на мене промiж вух
А за ним цукерок купа:
"З`iж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мiй брат!"
Ось i зошит повернувся,
Ось i коник без вiзка,
i абетка з iнглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвiсний шкiромий,
Водомийникiв керiвник
i мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
i, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер менi приязний,
Ти тепер менi люб`язний
То ж нарештi ти, бруднеча,
Шкiромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень i ввечерi то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько пухкенький
i мило духмяне, мов ненька,
i кiстковий гребiнь,
i голярський камiнь!
То ж мийся, пiдмийся, голись!
Пiрнай, виринай, не барись!
У лазнi, ставку, на болотi,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Бродi
В Криму i в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраiнi хвала i водi!