Обстріл Чорного тюльпану 11.03.2015
Оригінальний допис у ФБ: https://www.facebook.com/photo/?fbid=2597471350514522&set=pob.100007550472836
Це було 11 березня 2015 року.
На дорозі зі Спартака на Авдіївку, що проходить повз опорний пункт Зеніт (Катер, Дика качка, Бункер) біля Донецького аеропорту, ще від бою 22 січня серед підбитої техніки залишалося декілька тіл гібридів - їх в тому бою було знищено від кількох десятків до півтораста, і не всі трупи забрали. Діряве командування звернулося до гуманітарної групи "Чорний тюльпан" допомогти забрати залишки цих защітніков дамбаса.
На той день на нашій ділянці фронту було оголошено абсолютну тишу з забороною навіть думати відповідати на обстріли. І тиша таки з самого ранку стояла незвичайна.
Десь о 10 годині від Авдіївки на поле між Зенітом і Спартаком дуже повільно виїхали два білих фургони з червоними хрестами. З них вийшли четверо пошуковиків у жовтогарячих жилетах з прапором червоного хреста на довжелезному, метрів 7, держаку. Знов таки, рухаючись дуже повільно, демонстративно показуючи відсутність зброї та добрі наміри, і намагаючись не напоротися на міни, вони розпочали пошуки тіл вздовж дороги.
За годину пошуків знайшли як мінімум три тіла. Упакували їх у мішки та стали зносити до машин. В цей момент з околиці Спартака по них почав працювати ПКМ.
Кулеметник явно розважався: стріляв коротенькими чергами, з великими інтервалами. Пошуковики лежали в снігу. Згодом поволі спромоглися заповзти попід свої машини. А гібрид відповідав чергою на будь-який їхній рух або просто для профілактики прочісував повітря над їхніми головами.
2 години ми з Бутовки за цим спостерігали без змоги покарати гниду. Хлопці були заручниками, і коли б ми відповіли, Чорний тюльпан міг лишитися там назавжди.
Врешті кулемет замовк надовго, пошуковики застрибнули до машин, розвернулися і поїхали геть - місію того разу згорнули. Повернувся Тюльпан вже у травні і таки забрав ті трупи, тоді вже без пригод.
В мене немає до них ненависті.
Я їх презираю.
Мразоту.
Це було 11 березня 2015 року.
На дорозі зі Спартака на Авдіївку, що проходить повз опорний пункт Зеніт (Катер, Дика качка, Бункер) біля Донецького аеропорту, ще від бою 22 січня серед підбитої техніки залишалося декілька тіл гібридів - їх в тому бою було знищено від кількох десятків до півтораста, і не всі трупи забрали. Діряве командування звернулося до гуманітарної групи "Чорний тюльпан" допомогти забрати залишки цих защітніков дамбаса.
На той день на нашій ділянці фронту було оголошено абсолютну тишу з забороною навіть думати відповідати на обстріли. І тиша таки з самого ранку стояла незвичайна.
Десь о 10 годині від Авдіївки на поле між Зенітом і Спартаком дуже повільно виїхали два білих фургони з червоними хрестами. З них вийшли четверо пошуковиків у жовтогарячих жилетах з прапором червоного хреста на довжелезному, метрів 7, держаку. Знов таки, рухаючись дуже повільно, демонстративно показуючи відсутність зброї та добрі наміри, і намагаючись не напоротися на міни, вони розпочали пошуки тіл вздовж дороги.
За годину пошуків знайшли як мінімум три тіла. Упакували їх у мішки та стали зносити до машин. В цей момент з околиці Спартака по них почав працювати ПКМ.
Кулеметник явно розважався: стріляв коротенькими чергами, з великими інтервалами. Пошуковики лежали в снігу. Згодом поволі спромоглися заповзти попід свої машини. А гібрид відповідав чергою на будь-який їхній рух або просто для профілактики прочісував повітря над їхніми головами.
2 години ми з Бутовки за цим спостерігали без змоги покарати гниду. Хлопці були заручниками, і коли б ми відповіли, Чорний тюльпан міг лишитися там назавжди.
Врешті кулемет замовк надовго, пошуковики застрибнули до машин, розвернулися і поїхали геть - місію того разу згорнули. Повернувся Тюльпан вже у травні і таки забрав ті трупи, тоді вже без пригод.
В мене немає до них ненависті.
Я їх презираю.
Мразоту.