Я не можу ґарантувати стовідсотково усі наведені факти, але в цілому підтверджую: самооборонців у поході під Раду було небагато, все інше - незахищені і неозброєні громадяни різного віку й статі; ще сотні дві тримали барикаду на Грушевського, але, по словах очевидців, здали її за три хвилини; екіпірованих людей на Інститутській було десятки три, але тікали вони найшвидше; афганці в цей день барикади не захищали, бо "обурились, шо їх не слухають, і пішли, показавши приклад іншим" так, шо ніхто й не бачив їх відходу; оперативного керування не було абсолютно ані на "мирному марші", ані під час оборони Майдану - лише зі сцени сяк-так кричали шось патріотичне і трохи координували, на якому напрямку найважче. Майдан вистояв ніч 18-19 завдяки двом-трьом сотням відчайдухів без командування і парі тисяч людей тилової підтримки. А на ранок під'їхали кілька сотень з західної України і зміцнили собою ряди захисників, але саме вони найбільше постраждали 20-го числа, бо, дійсно, явно з незвички ломанулися вперед під кулі. Нажаль, по більшості
( ... )
Comments 3
Reply
Reply
( ... )
Reply
Leave a comment