1. Перечивавши наявного вдома Чехова, зрозуміла:
- уже читала, але забула, тобто не зачепило;
- чому не зачепило, не знаю.
Вітю чіпляє, а мене ні.
2. Перестала цікавити класика. Не вся, але якось надто помітно. Мабуть, для всього свій час: якусь літературу читати надто рано, а якусь уже запізно, але все це надто індивідуально (ага, дехто ніяк не міг прочитати в універі програмні твори, але з насолодою це робив після того, як і читати нагальної необхідності вже не було, коли екзамени за тією програмою вже залишалися позаду).
3. Забужку прочитати не змогла: ні, все ніби зрозуміло, але чомусь стало шкода часу.
4. Зрозуміла, що мені нагадували "Записки самашедшего" Костенко: малу прозу Хвильового (особливо "Редактор Карк" і "Я (романтика)").