Внутрішній демон...
Який демон у тобі?
Що б робили демократи без диктаторів? Демократія - буйна рослинність на ґрунті тоталітаризму й диктатури. Без них вона - ніщо, бо все пізнається лише в порівнянні, а в медалі існує два боки. Чесність і відвертість яскраво проступає на тлі підступності й брехливості, терпимість/толерантність - на фоні насильства, чемність й інтелігентність губляться без брутальності. Тож доки існує демократія, вона буде усіляко підтримувати тоталітарні режими, на екрани проголошуючи свою незгоду, а рукою, прихованою за спиною, передаючи фінанси й технології. Хочеться бути хорошим у сприйнятті інших, а для того хтось має бути поганим.
Дивилася на малу. Вона живе тут і зараз. Вона ще не засвоїла тих схем, які сторонніми людьми сприймаються схвально. Бреше, якщо їй вигідно, робить щось тому, що сама хоче, а не тому, що від неї цього вимагають. А ще їсть цукерки не так, як я: найсмачніші з’їдає першими, я ж навпаки - залишаю смачненьке наостанок. Так і з діями: виникає бажання щось зробити, але відкладаю до найкращого часу… а колись теж спочатку з’їдала найсмачніше й сильно дивувалася, коли погрожували розповісти дорослим про мій некрасивий вчинок: і сама знала, що вчинила неправильно - хіба того мало? Страх постати перед іншими в поганому світлі спочатку виХОВують (без нього тобою не можуть маніпулювати, без страху одних немає сміливості інших), а потім приХОВують якнайглибше, подалі від сторонніх і власних очей. Тільки від того він не зникає, як пил на антресолях, який ніхто не бачить, але через який час від часу починаєш чхати. Хоча суть ВИХОВання, думаю, в іншому: ВИтягти приХОВане й при денному світлі ретельно перебрати/розібратися.
Пчхи… Треба лізти-таки на антресолі :).