Про особливих...
Спілкувалася на одному форумі зі дівчиною, яка живе в Криму. Форум абсолютно аполітичний, але тут вже просто наболіло. Дівчина ця на форумі давно, тобто не якийсь там невідомий бот. І думки вона висловлювала не надто штамповані, ніби навіть правильні. На моє питання, чому в бюлетенях не передбачається пункт "залишити як є" (логічний ж пункт, хтось ж може того хтіти. Чому б не надати можливість обрати?), вона відповіла так, що я довго була в ступорі. Вона написала: "К сожалению, "оставить как было" уже не получится! :( Слишком накалена обстановка в Украине. В ситуацию с Крымом просто было нельзя не вмешаться".
Я дуже довго не могла зрозуміти чим Крим такий особливий, що його прям терміново було потрібно заселяти зеленими чоловічками. Взагалі, чим Крим такий особливий?
Я народилася в Одесі. Для мене, як і певно для всіх одеситів, моє місто - це окрема держава. В нас своя історія, своя культура, своя філософія життя. Та хіба треба розказувати про одеситів? Так, ми вважаємо себе особливими. Але я не знаю таких, які б охоче впустили в наше місто цих зелених чоловічків. Я розумію, що є й такі. Але й в Криму є такі, що Путіна не запрошували. Одеса - маленька держава. Але вона Україна. Чи будуть до нас лізти бандерівці, чи зелені чоловічки - веселе життя влаштують всім. Чим ми менш особливі за Крим?
Я з дитинства звикла вболівати однаково за всіх українців. Спортсмени з Криму, Львова, Одеси, Донецька чи Києва були моїми. Чи повінь на Закарпатті, чи аварія на шахті в Донецьку - мені було боляче однаково. За правління будь-яких президентів чи жив південь принципово краще за центр? Чи краще за Крим? Тоді чим Крим такий особливий?
І потім я зрозуміла на що це схоже. От знаєте, як в тій чудовій статистиці, коли чоловік та жінка живуть разом, то жінка вважає себе заміжньою, а чоловік - вільним. Так і ми. 22 роки жили разом і виявилося, що Крим увесь цей час вважав себе вільним і при першій ліпшій нагоді побіг свататися до іншої. Всі ці роки я кримчан вважала своїми, а вони мене виявляється - ні. Ось в цьому і є їх особливість. Якщо для політиків ми не народ, а електорат, то для Криму - тупо гаманці з грошима. І пофіг з якою валютою. Сумно це. І дуже боляче.
З приємного - на роботі весна. І в думках також. Сьогодні вперше були абсолютно адекватні розмови щодо Криму. Ось ця їх зрада якось дуже боляче вдарила по-багатьох. Крим - тотально дотаційний тепер як пацюк біжить туди, хто пропонує більше. Це ображає навіть тих, хто категорично проти нової влади. Ну хоч у чомусь позитивний прогрес.
І ще я дуже-дуже пишаюсь тими співгромадянами з Криму, які й досі вважають мене своєю. Це дозволяє зрозуміти, що ці 22 роки не пройшли абсолютно повз.
Я дуже довго не могла зрозуміти чим Крим такий особливий, що його прям терміново було потрібно заселяти зеленими чоловічками. Взагалі, чим Крим такий особливий?
Я народилася в Одесі. Для мене, як і певно для всіх одеситів, моє місто - це окрема держава. В нас своя історія, своя культура, своя філософія життя. Та хіба треба розказувати про одеситів? Так, ми вважаємо себе особливими. Але я не знаю таких, які б охоче впустили в наше місто цих зелених чоловічків. Я розумію, що є й такі. Але й в Криму є такі, що Путіна не запрошували. Одеса - маленька держава. Але вона Україна. Чи будуть до нас лізти бандерівці, чи зелені чоловічки - веселе життя влаштують всім. Чим ми менш особливі за Крим?
Я з дитинства звикла вболівати однаково за всіх українців. Спортсмени з Криму, Львова, Одеси, Донецька чи Києва були моїми. Чи повінь на Закарпатті, чи аварія на шахті в Донецьку - мені було боляче однаково. За правління будь-яких президентів чи жив південь принципово краще за центр? Чи краще за Крим? Тоді чим Крим такий особливий?
І потім я зрозуміла на що це схоже. От знаєте, як в тій чудовій статистиці, коли чоловік та жінка живуть разом, то жінка вважає себе заміжньою, а чоловік - вільним. Так і ми. 22 роки жили разом і виявилося, що Крим увесь цей час вважав себе вільним і при першій ліпшій нагоді побіг свататися до іншої. Всі ці роки я кримчан вважала своїми, а вони мене виявляється - ні. Ось в цьому і є їх особливість. Якщо для політиків ми не народ, а електорат, то для Криму - тупо гаманці з грошима. І пофіг з якою валютою. Сумно це. І дуже боляче.
З приємного - на роботі весна. І в думках також. Сьогодні вперше були абсолютно адекватні розмови щодо Криму. Ось ця їх зрада якось дуже боляче вдарила по-багатьох. Крим - тотально дотаційний тепер як пацюк біжить туди, хто пропонує більше. Це ображає навіть тих, хто категорично проти нової влади. Ну хоч у чомусь позитивний прогрес.
І ще я дуже-дуже пишаюсь тими співгромадянами з Криму, які й досі вважають мене своєю. Це дозволяє зрозуміти, що ці 22 роки не пройшли абсолютно повз.