МОЇ ЕКЗЕРЗИСИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ
***
Перекладав я у житті чимало. В активі маю 7 книжок, перекладених на українську з російської (3), білоруської (2) та польської (2). А нещодавно, наприкінці вересня в Луцьку пройшов перекладацький семінар під гаслом "Magnus Ducatus Poesis". Були там поети з Литви, Польщі, Білорусі, України і навіть Молдови. Я переклав (за підрядниками, чого взагалі не люблю, і роблю вкрай рідко) по кілька віршів Донатаса Петрошюса з Литви і Лео Бутнару з Молдови. Незнання мови намагався виправити (компенсувати) якимись вже своїми власними "випендрасами". Зараз оце нижче вміщаю ці свої скромні спроби. А раптом комусь воно цікаве.
ДОНАТАС ПЕТРОШЮС
(Литва)
Дзеркало
Відколи ти почав чіткіше говорити
Відколи перебрався
В країну слів
Світ у очах твоїх побляк
Тепер лише як втратиш ти дар мови
Спалахують правдиві кольори
У цьому комісі напівтонів
І вживаних ілюзій
Від прикрості а може від заздрості
Дивитися незручно на дзеркала
В яких завжди пряма
І симетрична тінь
Ти можеш переконливо віщати
Декламувати і виповідати
Свої чуття формулювати чітко
Але щоразу переможе тінь
Та чиста простота супроти твоєї
Пристрасті іменувати й характеризувати
Тією мовою препишною якої
Ніхто достоту не опанував
Зворотами яких не вільно
Зачасто й забагато уживати
Бо правда поки-що усе ж
Тобі технічно недоступна
Кінолог кінознавцеві не брат
І мову кожної поеми
Не перекласти іншою повік
Deadman
Допоки я не знав ще жодного свого
Вірша я не боявся смерті
Все ж бо мандрівка потягом
з Вільні до Ковна видавалась
нестерпною усю дорогу
пасма чорного диму
за вікном уяви мчав
на мустангу індіанин з мого племені
не потрібно було платити за квиток
червінця за червону пащу топки
не треба було вчитися читати
або лічити гави за вікном
неначе ляпки у шкільних журналах
з яких померлі кличуть вчителі
іти до дошки під якою труни
отож я й не зрікався бо не вмів
довести злочину свого ані одного
ламав я пера у чорнильних ручок
коли хотів проткнути плоть паперу
і чорну кров своїх найперших віршів
ховав і прикривався рукавами
і все не сохло зламане вітрами
гілля каштана я тоді щоліта
лишав вігвами і пагінням вільхи
я кола малював на стадіонах
чекаючи допоки приповзуть
безмежні зими
й аж до Великодня
в останньому дванадцятому класі
Христос приходив індіан хрестити
всі помирали але я щоразу
затим спросоння
опісля всього після воскресіння
ставав на ламані багатократно лижі
й ковзаючись ходив між кучугур
слідами талими племені свого
своїх учителів бо лиш вони
спроможні мої вірші прочитати
на виковзаних білих схилах цих
ПРОФЕСІЯ: РЕПОРТЕР
Нікому твоя правда не потрібна
лише стенографуй собі на місці
події те що передплатники і боси
бажають у газетах прочитати
почавши шлях через реальності пустелю
ти прихопи запас води з собою
та тільки не бери її надміру
твої рядки повинні нести спрагу
і страх чекання смерті бо лише
такі тепер людей чіпляють теми
покірність страх пристосуванство
підштовхує ретельних сходами кар’єри
та ти і на таке не здатен
тож лишишся живим втіленням нелояльності
напівприхованим агентом шкідником
у тій корпорації тиражування безликості
яка тебе властиво і годує
ти тут лише тому що по той бік брехні нема нічого
твої ж слова - це зброя і її
ти непомітно маєш передати
своїми повідомленнями для
самотніх тих борців поодиноких
за принципи за цінності й минуле
якому світить крізь імлу майбутнє
і лиш воно й відбудеться належно
Космічна одіссея 2001 року
Як таке сталось: у кінці ХХ сторіччя
досягти зірок було набагато легше
аніж тепер, у цьому сторіччі, коли
за квиток у космос прагнуть здерти
десятки мільйонів доларів; а у дитинстві
космічна подорож не коштувала ніц
- лише заплющиш очі - й ти летиш
аж до кордону Всесвіту, блукаєш
потойбіч всіх роїв сузір’їв та галактичних
туманностей, в безмежному Ніщо, а як набридне,
то ти тоді - ну як би це сказати -
дорослішаєш, йдеш у космонавти
у їх загоні ти сидиш в запасі
бо вичерпав наліт всіх світлових років,
тож як компенсацію за неможливість
здійснення вільного польоту,
ти отримуєш право легально,
коли тобі забагнеться, купити
в крамничці «Космос» у твердій і темній пачці
а потім ними заліпити стіну:
від підлоги й по наступний ступінь життя,
коли знову вчишся
непомітно витворяти
неймовірні речі
Лео БУТНАРУ
Молдова
ВОНА І ЧЕТВЕРТА СТОРІНКА ОБКЛАДИНКИ
Із книг моїх Поезія звертається до світу:
«Ось тут ось я і моє піддослідне мишеня», - каже вона
І вказує пальцем з-поміж сторінок
На моє фото
З останньої сторінки обкладинки.
TERRA PROMISSA
до останньої миті
коли розіпне тебе відчай
чи миті твого переходу
з ешафоту на ринг
ти не зрікайся нехай навіть марної
але такої потрібної тобі ілюзії
чи будь якої обіцянки можливості
якої-не-якої надії - мало
стільки скільки її у тебе під нігтями
все ж таки це іще також твоя
земля обітована
КОЛИСЬ
…коли я був іще зовсім молодим
то був
усипальницею ненароджених віршів
ПЛЮС
+
(плюс)
мініатюрний
Ісус
розіп’ятий
на
знакові
п л ю с
так
наче
сам
Себе
додає
плюс
(+)
ВЖЕ
у цьому році
на Землі
смерть зробила собі
понад двадцять мільйонів разів
аборт
я все думаю
приблизно яке ж воно
населення нашої вітчизни…
ДУМАЮЧИ ПРО БАКОВІЮ
Чую як плаче матерія
Джордже Баковія
Із загостреною увагою
на кухнях
в їдальнях
корчмах
піццеріях
фастфудах
ресторанах - чую
як чавкає матерія
поглинаючи себе саму
Іншого ж разу
коли самоіспитую себе
звертаючи увагу
на свій внутрішній стан
зауважую
як там всередині
щось ворушиться:
це…
саморуйнування…
ПРИСТРАСТІ ЗА ДОСТОЄВСЬКИМ
Господін Достоєвській був таки чоловіком відносно помірним
Не наважився піти далі пекельних пристрастей братів Карамазових
бо іще сильнішими були б пристрасті
сестер Карамазових…
СКАЗАТИ НЕМОВЛЯТІ
Тепер то чого вже марно ревти:
життя почалося…
ТАК ЩО
Чоловік настільки несвідомий
чоловік настільки легковажний
чоловік настільки безвідповідальний
що може сказати будь-що
наприклад:
безсмертя…
Перекладав я у житті чимало. В активі маю 7 книжок, перекладених на українську з російської (3), білоруської (2) та польської (2). А нещодавно, наприкінці вересня в Луцьку пройшов перекладацький семінар під гаслом "Magnus Ducatus Poesis". Були там поети з Литви, Польщі, Білорусі, України і навіть Молдови. Я переклав (за підрядниками, чого взагалі не люблю, і роблю вкрай рідко) по кілька віршів Донатаса Петрошюса з Литви і Лео Бутнару з Молдови. Незнання мови намагався виправити (компенсувати) якимись вже своїми власними "випендрасами". Зараз оце нижче вміщаю ці свої скромні спроби. А раптом комусь воно цікаве.
ДОНАТАС ПЕТРОШЮС
(Литва)
Дзеркало
Відколи ти почав чіткіше говорити
Відколи перебрався
В країну слів
Світ у очах твоїх побляк
Тепер лише як втратиш ти дар мови
Спалахують правдиві кольори
У цьому комісі напівтонів
І вживаних ілюзій
Від прикрості а може від заздрості
Дивитися незручно на дзеркала
В яких завжди пряма
І симетрична тінь
Ти можеш переконливо віщати
Декламувати і виповідати
Свої чуття формулювати чітко
Але щоразу переможе тінь
Та чиста простота супроти твоєї
Пристрасті іменувати й характеризувати
Тією мовою препишною якої
Ніхто достоту не опанував
Зворотами яких не вільно
Зачасто й забагато уживати
Бо правда поки-що усе ж
Тобі технічно недоступна
Кінолог кінознавцеві не брат
І мову кожної поеми
Не перекласти іншою повік
Deadman
Допоки я не знав ще жодного свого
Вірша я не боявся смерті
Все ж бо мандрівка потягом
з Вільні до Ковна видавалась
нестерпною усю дорогу
пасма чорного диму
за вікном уяви мчав
на мустангу індіанин з мого племені
не потрібно було платити за квиток
червінця за червону пащу топки
не треба було вчитися читати
або лічити гави за вікном
неначе ляпки у шкільних журналах
з яких померлі кличуть вчителі
іти до дошки під якою труни
отож я й не зрікався бо не вмів
довести злочину свого ані одного
ламав я пера у чорнильних ручок
коли хотів проткнути плоть паперу
і чорну кров своїх найперших віршів
ховав і прикривався рукавами
і все не сохло зламане вітрами
гілля каштана я тоді щоліта
лишав вігвами і пагінням вільхи
я кола малював на стадіонах
чекаючи допоки приповзуть
безмежні зими
й аж до Великодня
в останньому дванадцятому класі
Христос приходив індіан хрестити
всі помирали але я щоразу
затим спросоння
опісля всього після воскресіння
ставав на ламані багатократно лижі
й ковзаючись ходив між кучугур
слідами талими племені свого
своїх учителів бо лиш вони
спроможні мої вірші прочитати
на виковзаних білих схилах цих
ПРОФЕСІЯ: РЕПОРТЕР
Нікому твоя правда не потрібна
лише стенографуй собі на місці
події те що передплатники і боси
бажають у газетах прочитати
почавши шлях через реальності пустелю
ти прихопи запас води з собою
та тільки не бери її надміру
твої рядки повинні нести спрагу
і страх чекання смерті бо лише
такі тепер людей чіпляють теми
покірність страх пристосуванство
підштовхує ретельних сходами кар’єри
та ти і на таке не здатен
тож лишишся живим втіленням нелояльності
напівприхованим агентом шкідником
у тій корпорації тиражування безликості
яка тебе властиво і годує
ти тут лише тому що по той бік брехні нема нічого
твої ж слова - це зброя і її
ти непомітно маєш передати
своїми повідомленнями для
самотніх тих борців поодиноких
за принципи за цінності й минуле
якому світить крізь імлу майбутнє
і лиш воно й відбудеться належно
Космічна одіссея 2001 року
Як таке сталось: у кінці ХХ сторіччя
досягти зірок було набагато легше
аніж тепер, у цьому сторіччі, коли
за квиток у космос прагнуть здерти
десятки мільйонів доларів; а у дитинстві
космічна подорож не коштувала ніц
- лише заплющиш очі - й ти летиш
аж до кордону Всесвіту, блукаєш
потойбіч всіх роїв сузір’їв та галактичних
туманностей, в безмежному Ніщо, а як набридне,
то ти тоді - ну як би це сказати -
дорослішаєш, йдеш у космонавти
у їх загоні ти сидиш в запасі
бо вичерпав наліт всіх світлових років,
тож як компенсацію за неможливість
здійснення вільного польоту,
ти отримуєш право легально,
коли тобі забагнеться, купити
в крамничці «Космос» у твердій і темній пачці
а потім ними заліпити стіну:
від підлоги й по наступний ступінь життя,
коли знову вчишся
непомітно витворяти
неймовірні речі
Лео БУТНАРУ
Молдова
ВОНА І ЧЕТВЕРТА СТОРІНКА ОБКЛАДИНКИ
Із книг моїх Поезія звертається до світу:
«Ось тут ось я і моє піддослідне мишеня», - каже вона
І вказує пальцем з-поміж сторінок
На моє фото
З останньої сторінки обкладинки.
TERRA PROMISSA
до останньої миті
коли розіпне тебе відчай
чи миті твого переходу
з ешафоту на ринг
ти не зрікайся нехай навіть марної
але такої потрібної тобі ілюзії
чи будь якої обіцянки можливості
якої-не-якої надії - мало
стільки скільки її у тебе під нігтями
все ж таки це іще також твоя
земля обітована
КОЛИСЬ
…коли я був іще зовсім молодим
то був
усипальницею ненароджених віршів
ПЛЮС
+
(плюс)
мініатюрний
Ісус
розіп’ятий
на
знакові
п л ю с
так
наче
сам
Себе
додає
плюс
(+)
ВЖЕ
у цьому році
на Землі
смерть зробила собі
понад двадцять мільйонів разів
аборт
я все думаю
приблизно яке ж воно
населення нашої вітчизни…
ДУМАЮЧИ ПРО БАКОВІЮ
Чую як плаче матерія
Джордже Баковія
Із загостреною увагою
на кухнях
в їдальнях
корчмах
піццеріях
фастфудах
ресторанах - чую
як чавкає матерія
поглинаючи себе саму
Іншого ж разу
коли самоіспитую себе
звертаючи увагу
на свій внутрішній стан
зауважую
як там всередині
щось ворушиться:
це…
саморуйнування…
ПРИСТРАСТІ ЗА ДОСТОЄВСЬКИМ
Господін Достоєвській був таки чоловіком відносно помірним
Не наважився піти далі пекельних пристрастей братів Карамазових
бо іще сильнішими були б пристрасті
сестер Карамазових…
СКАЗАТИ НЕМОВЛЯТІ
Тепер то чого вже марно ревти:
життя почалося…
ТАК ЩО
Чоловік настільки несвідомий
чоловік настільки легковажний
чоловік настільки безвідповідальний
що може сказати будь-що
наприклад:
безсмертя…