ЧЕРГОВИЙ МІЙ ЩИРИЙ ВІРШ

[irvanets]

Хто про що - а я собі продовжую спокійно возвеличувати величне. Й ніщо не може стати мені на перешкоді, бо коли поет знаходить належну тему, тоді вірші самі лягають на папір.
Ось тут нижче - вірш, позавчора начитаний на ТВі. Але може хтось не бачив.

***
Насамперед усім «Христос Воскрес!»
Тут не потрібно говорити більше.
Коли це свято настає, то скрізь
Всім робиться світліше і тепліше.
Ну а наступна гарна новина
Мою торкає професійну галузь.
Колись була в занепаді вона,
Але тепер і в ній приємне сталось.
Хоча чекати й довго довелось,
Ми вірили, ми підсвідомо знали,
Що у країні нашій має хтось
За гарні книги - гарні гонорари.
Колеги-літератори, агов!
Кричу я вам, зловтіхи не приховуючи,
Що зовсім не Забужко, не Курков,
І не якийсь, даруйте, Андрухович,
А вірний син донбаської землі,
Вітчизни енергійних і розумних
Винагороду за труди свої
Обчислює у шестизначних сумах.
Він, а не ви створив полицю книг,
Життя уздрів ясним і чистим зором.
Зізнайтеся - ви не читали їх,
І вас тепер пече пекучий сором!
Чого бажати ще - спитаю я,
Коли на ниві творчій так вродило,
Коли у книгах тих саме життя
Описано так чесно і правдиво,
Що навіть рафінований естет
В тих книгах свого не підточить шнобеля,
І Шведський Королівський комітет
Одноголосно їм присудить Нобеля!
Бач, навіть стіну часу протина
Письменника пророчий зір всевидящий,
Бо ж він також уклав угоду на
Майбутні твори - ще талановитіші!
Ну і окрім усього автор цей -
Великодушний, ніде правди діти:
Віддати гонорари на дітей
Пообіцяв. Щасливі ж в когось діти!