стан із трьох "в" - весна, віра, ванілінчик
У мене на балконі тепер теж весна.
Ранок.
Чай.
Ванільний млинець власного приготування і вікно.
А звідти знайомий запах, такий мякий і такий аж дитячий ніби... Запах диму...не простого...весняного:) І так добре стало, відразу в думках якісь свої асоціації, спогади і бабушка...І на якусь мить зникла і депресія, і проблеми нинішні. Зявилася кольорова сіро-жовто-ледь-зеленкувата картинка, як в старому кіно. Картинка подвіря, трави, що клаптиками то тут то там пробивається, і диму, який валить чи не звідусіль. І ти там! Ти - таке мале собі щось гребеш, загрібаєш, тулиш усе докупки, складаєш, больбаєшся. І радості ж від того.... повні штани, бо робиш ТАКУ ВЕЛИКУ справу - допомагаєш бабушці. А поруч біля "дорослої" тебе сидять так слухняно твої парочка киць...дві собаки, і ти з ними по-дитячому щиро ведеш дорослу розмову. І вдяганку маєш аля "сільський гламур". І бруднитися можна, і заграбастати повний оберемок сухого листя...і тягти на купу...падати згори і сміятися....по-справжньому сміятися. А потім уявляти себе знамЄнІтою певицОю і кружляти посеред того диму, як та Алла Пугачова на сцені в такій же димці....
Повернулася на свій балкон.
Спогади, на жаль, розвіяв звук машин внизу.
Та запах диму і кицька, яка вивертається на сонці ще стримують ту насолоду від несподіваних спогадів.
Ранок.
Чай.
Ванільний млинець власного приготування і вікно.
А звідти знайомий запах, такий мякий і такий аж дитячий ніби... Запах диму...не простого...весняного:) І так добре стало, відразу в думках якісь свої асоціації, спогади і бабушка...І на якусь мить зникла і депресія, і проблеми нинішні. Зявилася кольорова сіро-жовто-ледь-зеленкувата картинка, як в старому кіно. Картинка подвіря, трави, що клаптиками то тут то там пробивається, і диму, який валить чи не звідусіль. І ти там! Ти - таке мале собі щось гребеш, загрібаєш, тулиш усе докупки, складаєш, больбаєшся. І радості ж від того.... повні штани, бо робиш ТАКУ ВЕЛИКУ справу - допомагаєш бабушці. А поруч біля "дорослої" тебе сидять так слухняно твої парочка киць...дві собаки, і ти з ними по-дитячому щиро ведеш дорослу розмову. І вдяганку маєш аля "сільський гламур". І бруднитися можна, і заграбастати повний оберемок сухого листя...і тягти на купу...падати згори і сміятися....по-справжньому сміятися. А потім уявляти себе знамЄнІтою певицОю і кружляти посеред того диму, як та Алла Пугачова на сцені в такій же димці....
Повернулася на свій балкон.
Спогади, на жаль, розвіяв звук машин внизу.
Та запах диму і кицька, яка вивертається на сонці ще стримують ту насолоду від несподіваних спогадів.