(no subject)
от так буває, що nothing goes. нічого, нічого не йде, хоч що б я не робила. та що там, найбільша підлість в тому, що коли nothing goes, то й робити нічого не хочеться. тягну себе за волосся з болота, щоб хоча якось вилазити з ліжка вранці, автоматом туди-сюди по мінімуму шляюся, вдивляюся в стелю і думаю, коли ж цей маятник вбік хитнеться. і шо б ви думали - після двох місяців хитнувся!
бо гризу цукор докторантів; бо купила собі кактуса, а звуть його Гастоном. бо сонячно. бо вчора впала з велосипеда, весело було. бо банкомат зажував кредитку.бо жирні голуби плутаються під ногами. бо десь попереди маячить різдвяний автостоп, і мої чудові morcegos portugueses і ближче Ельзас, якщо зберуся з силами. і я маю свій куток, і ліжко, нарешті в мене є ліжко, і там не холодно! і соціолог з мене вийде хороший, якшо я уникатиму падати в ці провалля - так має бути; і мені вдасться щось, хай хоч на трохи змінити. і люди на вулицях переважно усміхаются. і я сама обростаю новими людьми! взагалі так дивно, як втома фізична і ще більше, оця втома моральна роблять мене нездатною до спілкування. всі ці мовчазні спільні обіди - я їх пережила і, виявляється, ніфіга я французьку не забула, це просто був сум, сум і втома. нові люди нові і цікаві, старі теж цікаві і дивні. можливо, навіть станеться щось дуже хороше - ех, як гарно мати передчуття приємностей!
хорошого всім дня =)
бо гризу цукор докторантів; бо купила собі кактуса, а звуть його Гастоном. бо сонячно. бо вчора впала з велосипеда, весело було. бо банкомат зажував кредитку.бо жирні голуби плутаються під ногами. бо десь попереди маячить різдвяний автостоп, і мої чудові morcegos portugueses і ближче Ельзас, якщо зберуся з силами. і я маю свій куток, і ліжко, нарешті в мене є ліжко, і там не холодно! і соціолог з мене вийде хороший, якшо я уникатиму падати в ці провалля - так має бути; і мені вдасться щось, хай хоч на трохи змінити. і люди на вулицях переважно усміхаются. і я сама обростаю новими людьми! взагалі так дивно, як втома фізична і ще більше, оця втома моральна роблять мене нездатною до спілкування. всі ці мовчазні спільні обіди - я їх пережила і, виявляється, ніфіга я французьку не забула, це просто був сум, сум і втома. нові люди нові і цікаві, старі теж цікаві і дивні. можливо, навіть станеться щось дуже хороше - ех, як гарно мати передчуття приємностей!
хорошого всім дня =)