А якщо завтра - москаль ?
ВОЛОДИМИР ПАВЛІВ, Львів
А вот и мой вклад в нашу борьбу:
В Интернете гуляет множество различных инструкций на случай войны - как организовать схрон, как вести партизанскую борьбу, как помогать раненым и тому подобное. Ну что же, трудно удивляться. О том, что русские и сепаратисты-террористы накапливают оружие и человеческие ресурсы, в теленовостях говорят почти каждый день. Заявления о блокировании Приднестровья Украине делают войну более вероятной даже для скептиков.
Однако, реалисты - к которым относится и автор этих строк - должны готовить население своей дорогой Галичины не только к военным действиям, но и к вероятной поражения. (Как известно - к победе готовиться не нужно, поскольку - «пабедителей нэ судят».)
Так, вот - что нужно знать и уметь уже сейчас в случае, если завтра на нашу землю придет «москаль»?
Во-первых, нельзя терять навыков говорить на русском. Говорите дома с родными и близкими друзьями - пусть на ломаном, смешной, но тренируйтесь, делайте это серьезно и ответственно. В качестве языковых курсов осматривайте российские телеканалы, насколько бы отвратительной вам не была информация, которую там подают о нас. Научитесь воспринимать ее спокойно с невозмутимым выражением лица, чтобы ни один мышцу, ни маленькая конвульсия на лице не изменила вашего истинного отношения к москалям.
Во-вторых, срочно узнайте, где на кладбище в селе, из которого походите вы или ваши родители, есть могила жертвам Талергофа. Пообривайте на ней Хабази, подсыпьте земли и рядом где-то положите венок из пластиковых цветов с сочувственной лентой от имени вашей семьи. То же следует сделать, у могилы «жертв националистического террора 40-х годов».
В-третьих, узнайте при случае, или в вашей семье не было временем русофилов - поиск соответствующей информации можно в Львовском историческом архиве (недорого). Если не было, то распечатайте из интернета или из книги фото о. Ивана Наумовича, оформите его в рамку и держите где-то недалеко от портрета Шевченко, чтобы можно было оперативно заменить одно на другое.
В-четвертых, слушайте регулярно российскую популярную музыку или шансон, запоминайте мотив и слова, тренируйтесь в напев или насвистывание, чтобы когда будет надо у вас это получалось естественно и с энтузиазмом.
В-пятых, купите (найдите или закажите) во Львове возле памятника Федорову, или где, где продают старые книги, качество советские издания (недорого) Мигаль, Галана о преступлениях бандеровцев и коллаборационизм униатов с фашистами. Такие книги хорошо поставить рядом с «Кобзарем», а если у вас нет домашней библиотеки, то положите на тумбочку рядом с молитвенником.
В-шестых. Поснимайте со чердаке благодарности и грамоты для бабушек и дедушек за ударный труд в колхозе или участие в социалистическом соревновании, держите их на видном месте. То же сделайте с фотографиями, где вы или ваши родственники парадируют на первомайских демонстрациях или на торжествах к годовщине ВЖСРеволюции.
Во-последнее. Не бойтесь в разговорах со знакомыми время от времени робко выразить сомнение - а может эти москали не так уж и плохи. Он ранее полвека жили под солдатом, но как-то выжили. Если кто-то вас грубо по атакует за такие слова - видморозьтесь, типа: и я что, я ничего, просто люди так говорят. (Пусть вам придаст смелости мнение о том, что большинство из них в других обществах делает так же).
Помните: такие простые и неприхотливые меры подготовки могут спасти ваш покой благосостояние, честность и достоинство, а может и сама жизнь!
Не зря же древние говорили: подготовленный - значит спасен!
[Украинский текст]
А от і мій внесок в нашу боротьбу:
В Інтернеті гуляє чимало різних інструкцій на випадок війни - як організувати схрон, як вести партизанську боротьбу, як допомагати пораненим тощо. Ну що ж, важко дивуватися. Про те, що росіяни і сепаратисти-терористи накопичують зброю і людські ресурси, в теленовинах говорять майже щодня. Заяви про блокування Придністров`я Україною роблять війну більш імовірною навіть для скептиків.
Однак, реалісти - до яких належить і автор цих рядків - повинні готувати населення своєї любої Галичини не тільки до воєнних дій, але й до імовірної поразки. (Як відомо - до перемоги готуватися не потрібно, оскільки - «пабєдітєлєй нє судят».)
Так, от - що потрібно знати і вміти вже нині на випадок, якщо завтра на нашу землю прийде «москаль»?
По-перше, не можна втрачати навичок говорити російською. Говоріть дома з рідними і найближчими друзями - нехай ламаною, смішною, але тренуйтеся, робіть це серйозно і відповідально. В якості мовних курсів оглядайте російські телеканали, наскільки б огидною вам не була інформація, яку там подають про нас. Навчіться сприймати її спокійно із незворушним виразом обличчя, щоб жоден м`яз, ні найменша конвульсія на обличчі не зрадила вашого справжнього ставлення до москалів.
По-друге, терміново дізнайтеся, де на цвинтарі у селі, з якого походите ви чи ваші батьки, є могила жертвам Талергофу. Пообривайте на ній хабази, підсипте землі і поруч десь покладіть вінок із пластикових квітів зі співчутливою стрічкою від імені вашої родини. Те саме варто зробити, коло могили «жертв націоналістичного терору 40-х років».
По-третє, дізнайтесь при нагоді, чи у вашій родині не було часом русофілів - пошук відповідної інформації можна замовити у Львівському історичному архіві (недорого). Якщо не було, то роздрукуйте з інтернету чи з книжки фото о. Івана Наумовича, оформіть його в рамку і тримайте десь недалеко від портрету Шевченка, щоб можна було оперативно замінити одне на інше.
По-четверте, слухайте регулярно російську популярну музику чи шансон, запам’ятовуйте мотив і слова, тренуйтесь у наспівуванні чи насвистуванні, щоб коли буде треба у вас це виходило природно і з ентузіазмом.
По-п`яте, купіть (знайдіть чи замовте) у Львові біля пам’ятника Федорову, чи будь-де, де продають старі книжки, якість радянські видання (недорого) Мигаля, Галана про злочини бандерівців і колаборацію уніатів з фашистами. Такі книжки добре поставити поруч з «Кобзарем», а якщо у вас немає домашньої бібліотеки, то покладіть на тумбочку поруч з молитовником.
По-шосте. Познімайте зі стриху подяки та грамоти для бабусь і дідусів за ударний труд в колгоспі чи участь у соціалістичному змаганні, тримайте їх на видному місці. Те саме зробіть з фотографіями, де ви чи ваші родичі парадуєте на першотравневих демонстраціях чи на урочистостях до річниці ВЖСРеволюції.
По-останнє. Не бійтесь в розмовах зі знайомими час від часу несміливо виразити сумнів - а може ці москалі не такі вже й погані. Он раніше пів століття жили під москалем, але якось вижили. Якщо хтось вас брутально за атакує за такі слова - відморозьтесь, типу: та я шо, я нічо, просто люди так кажуть. (хай вам додасть відваги думка про те, що більшість з них в інших товариствах робить так само).
Пам’ятайте: такі прості й невибагливі заходи підготовки можуть врятувати ваш спокій добробут, чесність і гідність, а може й саме життя!
Не дарма ж древні казали: підготований - значить врятований!
А вот и мой вклад в нашу борьбу:
В Интернете гуляет множество различных инструкций на случай войны - как организовать схрон, как вести партизанскую борьбу, как помогать раненым и тому подобное. Ну что же, трудно удивляться. О том, что русские и сепаратисты-террористы накапливают оружие и человеческие ресурсы, в теленовостях говорят почти каждый день. Заявления о блокировании Приднестровья Украине делают войну более вероятной даже для скептиков.
Однако, реалисты - к которым относится и автор этих строк - должны готовить население своей дорогой Галичины не только к военным действиям, но и к вероятной поражения. (Как известно - к победе готовиться не нужно, поскольку - «пабедителей нэ судят».)
Так, вот - что нужно знать и уметь уже сейчас в случае, если завтра на нашу землю придет «москаль»?
Во-первых, нельзя терять навыков говорить на русском. Говорите дома с родными и близкими друзьями - пусть на ломаном, смешной, но тренируйтесь, делайте это серьезно и ответственно. В качестве языковых курсов осматривайте российские телеканалы, насколько бы отвратительной вам не была информация, которую там подают о нас. Научитесь воспринимать ее спокойно с невозмутимым выражением лица, чтобы ни один мышцу, ни маленькая конвульсия на лице не изменила вашего истинного отношения к москалям.
Во-вторых, срочно узнайте, где на кладбище в селе, из которого походите вы или ваши родители, есть могила жертвам Талергофа. Пообривайте на ней Хабази, подсыпьте земли и рядом где-то положите венок из пластиковых цветов с сочувственной лентой от имени вашей семьи. То же следует сделать, у могилы «жертв националистического террора 40-х годов».
В-третьих, узнайте при случае, или в вашей семье не было временем русофилов - поиск соответствующей информации можно в Львовском историческом архиве (недорого). Если не было, то распечатайте из интернета или из книги фото о. Ивана Наумовича, оформите его в рамку и держите где-то недалеко от портрета Шевченко, чтобы можно было оперативно заменить одно на другое.
В-четвертых, слушайте регулярно российскую популярную музыку или шансон, запоминайте мотив и слова, тренируйтесь в напев или насвистывание, чтобы когда будет надо у вас это получалось естественно и с энтузиазмом.
В-пятых, купите (найдите или закажите) во Львове возле памятника Федорову, или где, где продают старые книги, качество советские издания (недорого) Мигаль, Галана о преступлениях бандеровцев и коллаборационизм униатов с фашистами. Такие книги хорошо поставить рядом с «Кобзарем», а если у вас нет домашней библиотеки, то положите на тумбочку рядом с молитвенником.
В-шестых. Поснимайте со чердаке благодарности и грамоты для бабушек и дедушек за ударный труд в колхозе или участие в социалистическом соревновании, держите их на видном месте. То же сделайте с фотографиями, где вы или ваши родственники парадируют на первомайских демонстрациях или на торжествах к годовщине ВЖСРеволюции.
Во-последнее. Не бойтесь в разговорах со знакомыми время от времени робко выразить сомнение - а может эти москали не так уж и плохи. Он ранее полвека жили под солдатом, но как-то выжили. Если кто-то вас грубо по атакует за такие слова - видморозьтесь, типа: и я что, я ничего, просто люди так говорят. (Пусть вам придаст смелости мнение о том, что большинство из них в других обществах делает так же).
Помните: такие простые и неприхотливые меры подготовки могут спасти ваш покой благосостояние, честность и достоинство, а может и сама жизнь!
Не зря же древние говорили: подготовленный - значит спасен!
[Украинский текст]
А от і мій внесок в нашу боротьбу:
В Інтернеті гуляє чимало різних інструкцій на випадок війни - як організувати схрон, як вести партизанську боротьбу, як допомагати пораненим тощо. Ну що ж, важко дивуватися. Про те, що росіяни і сепаратисти-терористи накопичують зброю і людські ресурси, в теленовинах говорять майже щодня. Заяви про блокування Придністров`я Україною роблять війну більш імовірною навіть для скептиків.
Однак, реалісти - до яких належить і автор цих рядків - повинні готувати населення своєї любої Галичини не тільки до воєнних дій, але й до імовірної поразки. (Як відомо - до перемоги готуватися не потрібно, оскільки - «пабєдітєлєй нє судят».)
Так, от - що потрібно знати і вміти вже нині на випадок, якщо завтра на нашу землю прийде «москаль»?
По-перше, не можна втрачати навичок говорити російською. Говоріть дома з рідними і найближчими друзями - нехай ламаною, смішною, але тренуйтеся, робіть це серйозно і відповідально. В якості мовних курсів оглядайте російські телеканали, наскільки б огидною вам не була інформація, яку там подають про нас. Навчіться сприймати її спокійно із незворушним виразом обличчя, щоб жоден м`яз, ні найменша конвульсія на обличчі не зрадила вашого справжнього ставлення до москалів.
По-друге, терміново дізнайтеся, де на цвинтарі у селі, з якого походите ви чи ваші батьки, є могила жертвам Талергофу. Пообривайте на ній хабази, підсипте землі і поруч десь покладіть вінок із пластикових квітів зі співчутливою стрічкою від імені вашої родини. Те саме варто зробити, коло могили «жертв націоналістичного терору 40-х років».
По-третє, дізнайтесь при нагоді, чи у вашій родині не було часом русофілів - пошук відповідної інформації можна замовити у Львівському історичному архіві (недорого). Якщо не було, то роздрукуйте з інтернету чи з книжки фото о. Івана Наумовича, оформіть його в рамку і тримайте десь недалеко від портрету Шевченка, щоб можна було оперативно замінити одне на інше.
По-четверте, слухайте регулярно російську популярну музику чи шансон, запам’ятовуйте мотив і слова, тренуйтесь у наспівуванні чи насвистуванні, щоб коли буде треба у вас це виходило природно і з ентузіазмом.
По-п`яте, купіть (знайдіть чи замовте) у Львові біля пам’ятника Федорову, чи будь-де, де продають старі книжки, якість радянські видання (недорого) Мигаля, Галана про злочини бандерівців і колаборацію уніатів з фашистами. Такі книжки добре поставити поруч з «Кобзарем», а якщо у вас немає домашньої бібліотеки, то покладіть на тумбочку поруч з молитовником.
По-шосте. Познімайте зі стриху подяки та грамоти для бабусь і дідусів за ударний труд в колгоспі чи участь у соціалістичному змаганні, тримайте їх на видному місці. Те саме зробіть з фотографіями, де ви чи ваші родичі парадуєте на першотравневих демонстраціях чи на урочистостях до річниці ВЖСРеволюції.
По-останнє. Не бійтесь в розмовах зі знайомими час від часу несміливо виразити сумнів - а може ці москалі не такі вже й погані. Он раніше пів століття жили під москалем, але якось вижили. Якщо хтось вас брутально за атакує за такі слова - відморозьтесь, типу: та я шо, я нічо, просто люди так кажуть. (хай вам додасть відваги думка про те, що більшість з них в інших товариствах робить так само).
Пам’ятайте: такі прості й невибагливі заходи підготовки можуть врятувати ваш спокій добробут, чесність і гідність, а може й саме життя!
Не дарма ж древні казали: підготований - значить врятований!