Амброзія
Амброзія полиннолиста, амброзія проста, амброзія, амброзія... Чути від "бідних" алергетиків. Серпень-вересень зазвичай аншлаг на скупівлю антигістамінів. Сезонна алергія квітне буйним цвітом, як черемшина. В тому числі і я! В числі покупців рятівних антигістамнів. Скажу вам чесно, не приємні відчуття. Коли не мала цієї проблеми, а колись це таки було, то дивилася на тих, хто чхає і думала, ну що тут такого, ну чхає людина, ну свербить їй в носі, це ж не смертельно. А інколи навіть приємно чхнути, що всі навколо роблять з цього таку проблему. Але ні, я помилялася. Бо дихати реально нічим, особливо, коли все набухло і закрило носові пазухи наглухо, і особливо, коли ти хочеш спати і приходить ніч. При гаймориті, то хоть іноді звільнюється для дихання, то одна гайморова пазуха, то інша. А от при алергії - закупорюються обидві наглухо. І з'являється неймовірний тиск з середини. Коли треба чхнути, очі реально вилазять. Очі сверблять, з заложеного носа безкінечно тече вода, водоспадом. Горло неймовірно періодично лоскоче, що навіть кашель не допомагає. Все це в купі здатно людину перетворити на зомбі. Життя прекрасне, та в це слабко віриться, коли дихати нема чим.
Мені повезло, бо там, де живу Амброзії цілі плантації. Мимо волі згадується радянський союз, де, як мені розповідали вихідці з того часу, знищували цю рослину і держава платила за кількість вирваних одиниць. І люди рвали. Це прекрасно!
Амброзія зараз квітне. Дивлюся на її кустіння. Жовті квітки на тоненьких гілочках, геометрично розходяться з середини фонтанчиком. Тендітна ніжка з листячком. І все це тягнеться до Сонечка. Але раптом народжується відчуття дратування. І прокляття, щось схоже. Народжується купа негативних і звинувачувальних думок...
Рослина - порвокатор! Але для чого вона росте, для чого вона взагалі є? От природа дивна, провокативна!
Коли і люди є такі, провокативні. Провокатори! З виду Амброзії-люди наче і гарні, і геометричні мають риси обличчя, і гарно одягаються, і не бідні, і може навіть розумні. Але коли з'являються, то раптом у всіх навколо алергія від них. Від провокативної правди починають всі навколо чхати, кашляти, чесати очі, видувати ніс. А коли поставити себе на місце Амброзії, злощасної рослини.
Росте вона собі та й росте, думає, що зараз виросте, розквітне, принесе всім радість своїм жовтим цвітом. А тут, на тобі, всі носом крутять, знищують, ненавидять, шлють прокльони, ногами луплять, зривають, обламують, вирубують, випалюють...
Ну і чим винувата Амброзія, що Всесвіт і Природа так вирішили "приколотися". Зробити з неї провокатора для певних істот. Провокатор, провокує на провокації. Судячи, з цього і Природа теж великий провокатор!
Та от іронія, Амброзія-людина в суспільстві і сама може не знати, що провокує. Що Природа подарувала їй такий дар! Людина просто живе собі і спілкується, тягнеться до інших, хоче їх радувати своєю присутністю, а інші відчувають "гострі кути", провокації від слів правди Амброзії-людини.
Амброзія діє своїм пилком подразнює рецептори, хоча скоріше напевно таки інакше. Організм розпізнає пилок Амброзії, як алерген і виділяє захист, тобто гістамін, який виходить з молекули слизової оболонки і витікає зовні у вигляді надмірного слизу.
Коли уявити собі, що теж саме відбувається в організмі живої істоти поряд з Амброзією -людиною, то стає зрозумілим процес провокації. Не хочеться, звичайно бути такою собі Амброзією-людиною серед людей, але коли вже тоб випала така роль, то можна пошукати плюси. А чи є вони?
Наприклад, я Амброзія. Виходить, інші, знаходячись в мому суспільстві, починають чхати, кашляти, свербіти, чесатися, відчувати дискомфорт - одним словом. Бо в них виділяється такий собі емоційний гістамін. Від мене хочуть віддалитися, що теж логічно, і позбавити себе неприємних, дискомфортних (які не є в зоні комфорту) відчуттів. Так робить бльшість, підкоряючись інстинтку самозбереження. Захистний механізм рятує. А чи можна звикнути до провокацій, до Амброзії? Пігулки, щеплення...
Та Амброзія, як видно, провокує лише той організм, що потребує насправді захисту. Тобто, має збій в своїй роботі. Таким чином, виходить, що Провокатор сигналізує, відображає, люмінісцирує, де присутній збій. І коли ігнорувати його, то наслідки можуть бути непередбачувані.
Провокатор, як лакмусовий папірець показує, де міняє колір смужка, і де є ймовірна проблема. Та коли б не було Провокатора, то ми б і не знали, що тут проблема. Цкаво робота Провокатора в такій ситуації, це "більше добре", чи "більше зле"?
Багато людей не хочуть знати свої проблеми, тому перекладають вину за їх появу на Провокаторів. Виходить так. Важко бути Провокатором, говорити правду, бачити як верне людей, як чхають, кашляють і йдуть, завдавши болю Провокатору. Як приймають пігулки, вакцини, але зустрічають знов і знов нових Провокаторів. Та Провокатори потрібні! На них вини немає! Вони загалом виводять з зони комфорту, і дають привід для думок, для рішень, для переосмислень, для нового.
Цікаво, а Ви хто? Може теж Провокатор?