А де скарби ваші, там буде і серце ваше. І яйця теж.
Іван Семесюк
Слушна і розгорнута думка від Gennadij Titov Друзі. Прочитайте уважно і зробіть висновки. Здається, це воно.
"Не хотів писати на цю тему. Часу не було. А крім того боявся, що після цього дехто розслабить булки, а дехто з особливо щирих українців скаже: «Ганьба! Не хочемо лягати під москалів і під піндоса не ляжемо! Треба розбудовувати свою вільну, незалежну, соборну, самостійну!...»
Але бачу, що в нашій хаті потроху починає пахнути смутком. Тож треба додати трохи позитиву. Крім того, оскільки хворію, з’явився час.
Перше: одразу запам’ятайте хлопчики та дівчатка - все, що я зараз тут пишу, може виявитися не просто помилковим трактуванням фактів, а маренням хворої (на ОРВІ) людини. Зрештою, інформації навколо багато, але часто не тієї, яка потрібна щоби робити висновки. Тож, нехай оптимізм буде стриманим. Після цього необхідного попередження можна починати.
Зараз можна почути багато закидів до нашої опозиції, яка «не здатна», «не робить», «не розуміє» і т. д. список можете продовжити самі. Я спочатку думав так само. Але за останній тиждень я кардинально змінив своє ставлення до них. (Не виключено, що до кінця місяця, я не раз ще встигну змінити його так само кардинально). З того, що я бачу зараз, видно - хлопці майстерно зіграли у надважку гру. Мирні протести залишилися мирними, в результаті чого до процесу було залучено «четверту силу». Третя сила, в особі Вови Путіна, на жаль, завжди з нами. Саме мільйон людей на Майдані дозволив запустити цей процес.
Наївно вважати, буцімто добрі дяді з госдепу подивилися на нас і сказали: «Wow! Ці милі люди так прагнуть, демократії. Треба допомогти їм у цій святій справі.» Звісно, наш протест не був причиною їхнього втручання. Лишень приводом. Але приводом серйозним. Не я перший звертаю вашу увагу на тональність заяв американських гостей. З дипломатичної мови на абщєпанятную, вони можуть бути перекладені лише з використанням ненормативної лексики на адресу Синьйора Президента. Але головне тут не попередження про те, що буде, у разі використання сили. Головне - тон.
У міждержавних відносинах такі речі вважаються неприпустимими і дорівнюють формальній об’яві війни. Тобто, Дядя Сем довго дивися збоку за розвитком ситуації в Україні, роками вважав її зоною російських інтересів, а тут нарешті переліз через паркан і натякнув всім, що влізає в цю гру. При чому, натяк був настільки товстий, що дати задній хід, не втративши при цьому обличчя, неможливо.
Чи стане серйозний гравець втручатися в наші улюблені народні розваги без серйозних на те підстав? Сумніваюся. Підстави Кремлівського кагебіста зрозумілі. Продажна верхівка нашої країни, плюс іміджеві, плюс геостратегічні зиски, плюс із часом на цьому можливо буде заробити дєнюжку. Якщо ж у гру увійшла «четверта сила», та ще й із такою серйозною заявкою, це означає, у неї є важелі впливу на ситуацію і ця шкірка таки коштує вичинки. Якщо мова йде про «шкірку», то в Україні, мабуть, лише лідери опозиції знають, що саме вони пообіцяли американським гостям під час зустрічей. Зрозуміло, це було щось дуже вагоме, якщо після цього ті передали нашому президенту символічне послання у вигляді праски та паяльнику. А що стосується важелів, притомна людина не сунеться в таку каламутну воду, якщо не має хоча б шістдесятивідсоткової упевненості у наявності броду.
Іміджеві ризики для Америки у цій ситуації занадто великі. А до американського керівництва можна ставитися як завгодно, але безвідповідальними авантюрниками його могла б назвати лише газета «Правда», вічна їй пам'ять. Малоймовірно, щоби лідерам нашої опозиції сказали: «Хлопці, ми за вас впишемося, а ви тут вже на власний розсуд розгрібайте. Тільки, дивіться, не підведіть!» Допомога, вона як гроші. Ніхто тобі копійки не дасть, доки не пред’явиш прийнятний бізнесплан. Із важкою артилерією визначилися - персональні санкції проти президента та тузів.
Але зрозуміло, що з козирів ніхто одразу заходити не буде. Зараз іде робота з окремими депутатами. Вчора вранці для відставки уряду не вистачало двадцяти голосів, вчора ввечері - дев’яти, сьогодні вранці - п’яти. Я не знаю, як їх вмовляють. Але гроші за кордоном є у більшості. І походження їх у більшості з цієї більшості - сумнівне. Задля тиску на них не треба вводити в дію гучні міжнародні санкції. Досить застосувати тихі міжнародні домовленості про боротьбу із відмиванням грошей. Не виключено, що процес перемовин включає в себе перерахування номерів рахунків у деяких банках. А де скарби ваші, там буде і серце ваше. І яйця теж.
Таким чином, те, що зараз нібито нема нічого нового - кабмін не блокують, із «Беркутом», слава богу, не б’ються, не означає, що нічого не відбувається. Іде дуже важлива робота. Принаймні, я дуже сподіваюся, що не помилився. І щоби цей процес ішов далі, на майдані повинні бути люди. Без цього каталізатору все інше стає неможливим. Тепер це треба сприймати, як роботу. Рутинну роботу по прибиранню країни. Треба тільки зрозуміти, що наші дії зараз це не єдиний і, можливо, не головний хоча й життєво необхідний чинник.
І на останок. Для тих, хто каже: «Ми маємо будувати самостійну, незалежну і самодостатню…» Це чудова мета. Але наразі - недосяжна. В сучасному світі лише кілька країн можуть це собі дозволити. Хтось через власні розміри та ресурси, хтось через вдале географічне положення у дупі глобусу, хтось через те, що нафіг нікому непотрібний. Навіть такі держави, як Франція із Німеччиною не можуть зараз похвалитися самостійністю та самодостатністю. Великобританія з усім своїм колоніальним минулим може хіба що робити вигляд. Тож, наша свобода, це свобода вибору із ким нам по дорозі, а з ким - ні."
Генадій Тітов