Из неопубликованного интервью Д.Гройсмана...
Поразительно,что друзья,которых уже нет на этом свете,продолжают говорить ,но уже через нас,живущих,и мысли их как-будто специально приурочены сегодняшним дискуссиям...
"Я був проти смертної кари. Не так, що б жопу рвати, але проти був щиро. Познайомився з Чорноволом, Лук’яненком, Мариновичем. Один казав: ми боремось за права людини, але колишні комуністи мають бути засуджені. Інший, що ті, хто продовжує говорити російською, мовою окупантів, теж мають бути покарані. У кожного була своя мета, а права людини хотіли використати як інструмент досягнення власних інтересів. Це розколює український правозахисний рух досі. Але люди з Лондона - вони ж не фраєра. Сказали: або приймаєте всі наші цінності, або шукаєте іншу організацію. Тоді сформувався мій погляд, що права людини не інструмент, а цінність сама по собі. Й вона належить в однаковій мірі щойно народженій дитині й якомусь конченому вбивці, бо обоє насамперед люди...."
"Я був проти смертної кари. Не так, що б жопу рвати, але проти був щиро. Познайомився з Чорноволом, Лук’яненком, Мариновичем. Один казав: ми боремось за права людини, але колишні комуністи мають бути засуджені. Інший, що ті, хто продовжує говорити російською, мовою окупантів, теж мають бути покарані. У кожного була своя мета, а права людини хотіли використати як інструмент досягнення власних інтересів. Це розколює український правозахисний рух досі. Але люди з Лондона - вони ж не фраєра. Сказали: або приймаєте всі наші цінності, або шукаєте іншу організацію. Тоді сформувався мій погляд, що права людини не інструмент, а цінність сама по собі. Й вона належить в однаковій мірі щойно народженій дитині й якомусь конченому вбивці, бо обоє насамперед люди...."