«Самотній рейнджер». Джек Спарроу - індіанець
Після культової трилогії Ґор Вербінскі та Джонні Депп перебралися з Карибського моря на Дикий Захід. Експеримент виявився більш ніж вдалим - шикарний оскароносний мультфільм “Ранго”, тож дует вирішив зробити ще один комедійний вестерн. Оскільки флібустьєром письменник Джеймс Баррі з “Чарівної країни” вже був, настала черга корінного американця Тонто, котрий любить мінятися і постійно годує насінням мертвого ворона на голові.
Результат - типовий діснеївський атракціон у кращих “піратських” традиціях. Сходження з драбини на потяг, наче з тонучого корабля на пристань, бандит у чепці з дамською парасолькою, нашестя скорпіонів замість крабів, верхова їзда вагонами а-ля фехтування на щоглі, балансування на драбині = біг у гігантському колесі. Плюс міміка й жестикуляція Деппа, що вже давно став заручником образу капітана “Чорної перлини”. Візуальна частина бездоганна- колоритний ярмарок як у “ Озі: Великому та Могутньому”, красиві пейзажі прерій і масштабні баталії на залізниці.
Хоча фільм довгий, нудно майже не було: локації і сюжетні повороти постійно змінюються, багато фірмових приколів - лише кінь та кролики чого варті. Навіть абсурдні моменти сприймаються нормально, адже це спогади старого Тонто, котрий розповідає казку хлопчику. Як і в “ Людині зі сталі”, музика Ганса Ціммера не вразила, натомість порадувала “бондюелівська” мелодія Россіні, що допомогла створити атмосферу веселого ідіотизму.
Режисер спробував змішати жанри, що викликало певний дисонанс - для комедії забагато убивств і жорстокості, подібна кривавість більше пасувала “Джанґо вільному” Тарантіно. Не зовсім доречними виглядали й намагання підняти серйозні теми - геноцид індіанців, ціна прогресу та цивілізації, чи слід дотримуватися закону по відношенню до злочинців. А розстріл захисників старого ладу зі швидкострільного кулемета нагадав “Останнього самурая” з Томом Крузом.
Потужний акторський склад - щоправда, “близнюкам Вінклвоссам” в амплуа Зорро явно бракує харизми, Джеймс Бедж Дейл після “ Світової війни Z” знову недовго маячить на другому плані, а вдовиця з качиною губою потрібна лише, аби герою було кого рятувати. Зате Хелена “кістяна нога” така ж підступна бестія, як і в “Знедолених” - незвично бачити її разом з Джонні не у фільмі Тіма Бертона. Харизматична команда лиходіїв - бородатий Том Вілкінсон, брудний Вільям Фіхтнер дуже схожий на Баррі Пеппера у “Справжній мужності”, останній же став продажним офіцером.
Звісно, це не найкращий фільм Вербінскі, але кіно цілком пристойне, до того ж не черговий сиквел-рімейк - тому шкода, що “Рейнджер” провалився в прокаті.
Костянтин Єлішевич