«Місія нездійсненна: Протокол Фантом». Суперсімейка Ханта
Напередодні виходу “Джека Річера” із задоволенням подивився інший свіженький бойовик з Томом Крузом. Парадокс, але режисер піксарівських мультфільмів Бред Берд зняв чи не найкращу частину шпигунської серії - динамічну, масштабну та самоіронічну, чого явно не вистачало. Та ще й порадував усе прогресивне людство, підірвавши Кремль :)
Високий темп екшену та гумору починається з неймовірних пригод американця в Росії - стильна заставка, тюремне місилово, просто відпадні кремлівський фейс-контроль та пика у візуальній проекції, а в епізоді з вагоном Круз шикарно посміявся над своїм невисоким зростом. Специфічного шарму додає український дубляж, коли герої почергово говорять то “солов'їною”, то на “великом и могучем”.
Арабський та індійський фрагменти також на рівні, особливо перший - від повзання Ітана-Спайдермена хмарочосом Бурдж Халіфа перехоплює подих. Класні бійки, погоня у піщаній бурі, левітація над мега-вентилятором, плюс регулярні дотепи - чого варте лише “Наступного разу я спокушаю багатія”. Завдяки напів-пародійному формату легко сприймаються усі ідіотизми сценарію - електронні замки у московській в'язниці, прогулянки з ядерною валізкою чи відсутність у США протиракетної оборони.
Старий добрий Том довів, що є порох в порохівницях і в 50 знову ягідка - бігає, лазить, б'ється, не втративши ані грама харизми суперагента. Рішення не віддавати франшизу на перезапуск з Джеремі Реннером було цілком правильним - останньому вистачить і слабенького “Спадку Борна”. Втім, на підхваті Реннер виглядав цілком пристойно, як і решта команди Ханта - Пола Петтон упоралася з роллю ефектної бойової подруги, а Саймон Пегг забезпечив фірмові хохми та приколи.
Серед другопланових персонажів повеселили грізний невдаха-чекіст у виконанні Владіміра Машкова та велелюбний мільярдер-мазохіст, зіграний Анілом Капуром. А от французька кілерша і шведський злий учений вийшли так собі - особливо другий. Лиходій непереконливий, мотивація висмоктана з пальця, а в кінці його остаточно “злили”. Не сподобався дивний момент з убивством американського міністра і сльозлива лінія з дружиною героя - однак загального враження це не зіпсувало.
Менше пафосу та сімейних цінностей, більше видовищ і жартів - не випадково саме режисер “Рататуя” знайшов ідеальний рецепт приготування шпигунського бойовика.
Костянтин Єлішевич