«Життя прекрасне». Достукався до небес
Фільмів про те, як невиліковна хвороба змінює життя людини, знято немало, проте найкращим досі залишається німецький шедевр з Тілем Швайгером. Звісно, творінню Джонатана Левіна здолати цю планку не вдалося - але спроба вийшла досить вдалою та оригінальною. Запорукою успіху стали грамотний сценарій, хороша акторська гра і гармонійне поєднання комедії з драмою.
Джозеф Гордон-Левітт в черговий раз довів свою різноплановість, отримавши заслужену номінацію на “Золотий глобус”. Журналіст Адам не має нічого спільного зі стражем закону в Готемі і тим більше - жахливо загримованим кілером. Щасливе життя успішної людини, жахлива звістка, спокій і відчай, гнів та любов, переосмислення головних цінностей - все зіграно на високому рівні, чого варта хоча б світла посмішка героя.
Іншою перлиною фільму став Кайл у феєричному виконанні Сета Рогена. Раніше я бачив його в суто комедійних ролях у “Зеленому шершні” та “Ананасовому експресі”, тож драматичні таланти канадця стали приємною несподіванкою. Гультяй, приколіст, тріпло - але справжній товариш, котрий буде поруч до кінця, ховаючи за жартами біль. “Друг в беде не бросит, лишнего не спросит, вот что значит настоящий, верный друг”.
Хоча дійство переважно “витягує” цей дует, запам'ятовується й решта персонажів. Обидві дівчини - амбітна, проте надломлена Рейчел і скромна, але міцна духом Кетрін, самотня у своїй боротьбі за коханих людей мати Адама, хворі на рак Алан і Мітч. Оскільки сценарист Вілл Райзер сам пережив страшну хворобу, він переконливо доніс основний месидж - що надає існуванню особливого сенсу, як важливо зберегти оптимізм та рухатися далі.
Вистачає сильних епізодів - чого варті крик в машині та стрижка “під нуль”, що цілком може конкурувати з Наталі Портман у “V значить Вендетта”. Однак психологічно тяжку тему розкрито без зайвого “сиропу” та сліз - як казав гладіатор Максимус, “Смерть посміхається усім, нам лишається посміхнутися їй у відповідь”.
Костянтин Єлішевич