події навколо мови
Кілька лінків.
Що відбулося і чому так поводилась опозиція: "Сьогодні уважні виборці могли на практиці побачити, як відбувається конструювання політиками такого дивного поняття, як «менше зло»" [1]
З приводу коментарів, що "там нема другої державної" - міліція (очевидно, цитуючи заявку організаторів-регіоналів) пише прямо: "законопроекту про надання російській мові статусу другої державної" [2]
Про мовну ситуацію взагалі:
"Продовження в незалежній Україні успадкованої від імперії асиметричної двомовності, за якої україномовці не лише краще знають і більше практикують російську, ніж російськомовці - українську, а й у багатьох практиках уживають її замість рідної, є великою перешкодою для повноцінного буття української мови. Хоч би скільки лунало од її милозвучності й закликів її любити, обмежене певними ділянками й темами вживання прирікає нашу мову на меншу розвиненість і привабливість, а отже, дальшу залежність мовців від добре знаної та широко розповсюдженої російської. Ясна річ, разючій асиметрії стартових позицій і ринкових можливостей української та російської мов навряд чи можна успішно протидіяти без участі держави, котра має законодавчо, адміністративно й фінансово підтримувати вживання української мови в різних ділянках - і задля постімперської емансипації всього суспільства, яка є важливим чинником зміцнення самої держави, і задля забезпечення прав україномовців, що інакше залишатимуться дискримінованими" [3]
Що відбулося і чому так поводилась опозиція: "Сьогодні уважні виборці могли на практиці побачити, як відбувається конструювання політиками такого дивного поняття, як «менше зло»" [1]
З приводу коментарів, що "там нема другої державної" - міліція (очевидно, цитуючи заявку організаторів-регіоналів) пише прямо: "законопроекту про надання російській мові статусу другої державної" [2]
Про мовну ситуацію взагалі:
"Продовження в незалежній Україні успадкованої від імперії асиметричної двомовності, за якої україномовці не лише краще знають і більше практикують російську, ніж російськомовці - українську, а й у багатьох практиках уживають її замість рідної, є великою перешкодою для повноцінного буття української мови. Хоч би скільки лунало од її милозвучності й закликів її любити, обмежене певними ділянками й темами вживання прирікає нашу мову на меншу розвиненість і привабливість, а отже, дальшу залежність мовців від добре знаної та широко розповсюдженої російської. Ясна річ, разючій асиметрії стартових позицій і ринкових можливостей української та російської мов навряд чи можна успішно протидіяти без участі держави, котра має законодавчо, адміністративно й фінансово підтримувати вживання української мови в різних ділянках - і задля постімперської емансипації всього суспільства, яка є важливим чинником зміцнення самої держави, і задля забезпечення прав україномовців, що інакше залишатимуться дискримінованими" [3]