Такая мизантропия лечится?
Моджа Хед
Живет в г.ЛьвовЯ перестав жаліти людей... Всіх...
Співчуття не залишилось зовсім...
Сліз немає вже давно...
Емоції стосовно соціуму притуплені разом з відчуттями...
Єдиний вийняток - діти, моя сім'я і побратими...
Решта все - повний душевний штиль...
Немає поганих і добрих, є лише ті,
які дозволяють поганим бути такими і терплять цю погань...
За що мені жаліти людей? За що їм співчувати?
За відсутність хребта і сили волі?
За доброту і толерантність до всього і вся?
А хіба не через це у нас війна зараз?
Хіба не через свою нерішучість і неготовність
бити першими ми зараз в крові?
Хіба не через свою терпимість і марні сподівання
ми зараз маємо те, на що заслужили?
Хіба ця війна випадкова?
Хіба її можна було уникнути?
Хіба не потрібно було до неї готуватись ще задовго до її початку?
Тому... Купа думок...
Страшенна душевна втома і сухий тверезий висновок -
я перестав жаліти людей...
Всіх!!!
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid025pfHuyq27y6JfPskf3QmWMi1UjH6Nh5joWUE2WA9T8WvAaBTGpxNUrpe229UEhh6l&id=100089687532660
...........................................................................................................
И таких СЛАВНЫХ ГЕРОЕВ становится всё больше...
тех, кто остался в живых.
На них уже никакие слова и доводы не подействуют.
Они не послушают ни Зеленского, ни Блинкен, если даже те
захотят замириться(что, конечно, - абсурд).
В одном он прав на все сто: "ми зараз маємо те, на що заслужили"...
Ведь всё начиналось с:
- Слава украини!
- Слава гэроям! - Гэроям слава!
- Украина - понад усэ!
- Смэрть ворогам!...
- Москаляку - на гилляку!
- На ножи!
- Путин - х?!ло!
Страшно за будущее...