Уся подібність героїв з реальними людьми суб'єктивно-причинно-наслідкова, і абсолютно не пов'язана із розповіддю.
Цю поїздку до Львова вони планували давно. Цілий тиждень. Нарешті, підвечір можна охолонути на липких сидіннях плацкартного вагону.
Вона роздивлялась це симпатичне обличчя, він ще вкладав речі на полицю. Коли його очі опустились, на обличчі промайнула сувора збентеженість. Але за мить щезла, він втомлено впав поряд, поцілував і прошепотів:
- Розслабся...
Заперечити було неможливо, очі самі закрились, а тіло почало насолоджуватись покоєм.
І не встигло відреагувати, коли у потилицю вдарила перегородка, перейнявши імпульс багатотонного локомотива, що не зміг загальмувати. Можливо, саме це і врятувало її.