(no subject)
«...Весільні обряди незрівнянно численніші та складніші, ніж обряди родильні; щоб познайомити з ними читача, нам прийдеться спочатку сказати за організацію селянської молоді на Україні організацію, яка не має в собі нічого обрядового, але надзвичайно тісно зв'язана з розумінням весільних звичаїв. Парубки та дівчата кожного села, що досягли шлюбного віку, утворюють щось на кшталт товариства або двох товариств з отаманом та отаманкою на чолі, з правильними внесками тощо. Зорганізувавшись таким способом, молодь влаштовує вечірні збори: літом на вулиці, похід із «звіздою», колядки - на Різдво та досвітки й вечорниці - з осени до весни. На цих останніх зборах, що трохи нагадують великоруські «посидѣлки», але й дуже од них відзначаються, молодь грає, співає, танцює, частується, а на кінець приносять до хати достатню кількість соломи та зговорені вже пари лягають спати, - як думають одні, цілком безгрішно, а на думку инших - не завше без гріха. Вибирають собі пару цілком вільно, і це ні до чого не зобов'язує; пари сходяться й розходяться згідно з взаємним нахилом. Збори, подібні до цих, ми знаходимо майже у всіх народів, як найпримітивніших, так і досить високоцивілізованих. На Україні вони є місцем ближчої знайомости між молоддю, знайомости, що провадить до шлюбу...»
с. 195 (11. Обряди)
Студії з української етнографії та антропології.
Проф. ХВЕДІР ВОВК.
Прага. Український громадський видавничий фонд. 1928.