Тактика випаленої землі. Київ 75 років по тому...
Оригинал взят у negora_2 в Тактика випаленої землі. Київ 75 років по тому...
Сумна сьогодні дата…
Рівно 75 років тому, 24 вересня 1941 року, був практично повністю знищений київський Хрещатик.
У другій половині дня 24 вересня абсолютно несподівано відбувається найсильніший вибух у будинку № 28, де містився магазин "Дитячий світ". Будівля моментально завалюється.
Далі вибухає будинок № 30, що знаходився по інший бік вулиці Свердлова (Прорізної). У цей час на вулиці вишикувалася черга киян, які прийшли за наказом нової влади здавати радіоприймачі. Піднімається величезний стовп вогню і диму.
Протягом багатьох років після війни радянська пропаганда стверджувала, що Хрещатик було знищено нацистами. Але документальні свідчення, а також спогади свідків-киян, говорять про протилежне. Головну вулицю Києва було заміновано відступаючими радянськими військами.
Старий Хрещатик було підірвано і знищено у вогні разом з десятками кинутих радянською владою співвітчизників. Київ став єдиною в Європі столицею, де тактику "випаленої землі" було застосовано не ворогами, а своїми.
Услід за будинками на Прорізній починають вибухати будівлі на непарній стороні. Хрещатика. Горить і руйнується вся вулиця. Велетенське згарище видно з різних кінців міста.
Було знищено не тільки Хрещатик, а й прилеглі вулиці та площу Спартака (нині Івана Франка), вулиці Миколаївську (нині Архітектора Городецького), Мерінгівську (Заньковецької), Ольгинську, частину Інститутської, Лютеранської, Прорізної, Пушкінської, Фундуклеївської (Богдана Хмельницького) та Думську площу ( нині Майдан Незалежності). Також було знищено унікальну будівлю цирку Крутікова (нині на його місці кінотеатр «Україна»), будівлю Міської Думи (знаходилась на Майдані Незалежності), хмарочос Гінзбурга (нині на його місці готель «Україна»), будівлю консерваторії та цілий Музичний провулок і багато інших будівель. Фактично Київ змінив своє обличчя…
Ситуацію ускладнило і те, що відступаючі війська Червоної армії вивезли з собою на лівий берег усю пожежну техніку. Звичайно, наказ було віддано тими, хто знав на що Київ приречено. За свідченнями очевидців, німці намагалися гасити пожежу всіма наявними засобами, але, по-перше, техніки було недостатньо, по-друге, як вже казали, у місті не працював водогін, і по-третє, цим діям заважали підпільники, які перерізували й псували ті нечисленні пожежні шланги, що були в наявності.
Хрещатик горів, а потім димів декілька тижнів. Німці огородили зону пожежі і виставили навколо неї охорону. Місцевим жителям доступ до своїх помешкань в забороненій зоні було закрито.
Страшною була доля погорільців-киян, які жили на Хрещатику і прилеглих вулицях, - під час війни в окупованому ворогами місті опинитися без житла, одягу, необхідних речей. Адже у місті залишалися найбільш беззахисні: старі, жінки з маленькими дітьми, інваліди, тяжко хворі. Саме вони мали мінімальні шанси на евакуацію.
Погорільці якийсь час тулилися в міських парках, а кому пощастило у родичів і знайомих.
Окупаційна влада, що мала мешканців Києва за худобу, але при цьому панічно боялася хвороб і епідемій, змушена була вживати заходів до розселення погорільців.
позичив у ККК https://www.facebook.com/kiev.klab/posts/1376233039072344
Сумна сьогодні дата…
Рівно 75 років тому, 24 вересня 1941 року, був практично повністю знищений київський Хрещатик.
У другій половині дня 24 вересня абсолютно несподівано відбувається найсильніший вибух у будинку № 28, де містився магазин "Дитячий світ". Будівля моментально завалюється.
Далі вибухає будинок № 30, що знаходився по інший бік вулиці Свердлова (Прорізної). У цей час на вулиці вишикувалася черга киян, які прийшли за наказом нової влади здавати радіоприймачі. Піднімається величезний стовп вогню і диму.
Протягом багатьох років після війни радянська пропаганда стверджувала, що Хрещатик було знищено нацистами. Але документальні свідчення, а також спогади свідків-киян, говорять про протилежне. Головну вулицю Києва було заміновано відступаючими радянськими військами.
Старий Хрещатик було підірвано і знищено у вогні разом з десятками кинутих радянською владою співвітчизників. Київ став єдиною в Європі столицею, де тактику "випаленої землі" було застосовано не ворогами, а своїми.
Услід за будинками на Прорізній починають вибухати будівлі на непарній стороні. Хрещатика. Горить і руйнується вся вулиця. Велетенське згарище видно з різних кінців міста.
Було знищено не тільки Хрещатик, а й прилеглі вулиці та площу Спартака (нині Івана Франка), вулиці Миколаївську (нині Архітектора Городецького), Мерінгівську (Заньковецької), Ольгинську, частину Інститутської, Лютеранської, Прорізної, Пушкінської, Фундуклеївської (Богдана Хмельницького) та Думську площу ( нині Майдан Незалежності). Також було знищено унікальну будівлю цирку Крутікова (нині на його місці кінотеатр «Україна»), будівлю Міської Думи (знаходилась на Майдані Незалежності), хмарочос Гінзбурга (нині на його місці готель «Україна»), будівлю консерваторії та цілий Музичний провулок і багато інших будівель. Фактично Київ змінив своє обличчя…
Ситуацію ускладнило і те, що відступаючі війська Червоної армії вивезли з собою на лівий берег усю пожежну техніку. Звичайно, наказ було віддано тими, хто знав на що Київ приречено. За свідченнями очевидців, німці намагалися гасити пожежу всіма наявними засобами, але, по-перше, техніки було недостатньо, по-друге, як вже казали, у місті не працював водогін, і по-третє, цим діям заважали підпільники, які перерізували й псували ті нечисленні пожежні шланги, що були в наявності.
Хрещатик горів, а потім димів декілька тижнів. Німці огородили зону пожежі і виставили навколо неї охорону. Місцевим жителям доступ до своїх помешкань в забороненій зоні було закрито.
Страшною була доля погорільців-киян, які жили на Хрещатику і прилеглих вулицях, - під час війни в окупованому ворогами місті опинитися без житла, одягу, необхідних речей. Адже у місті залишалися найбільш беззахисні: старі, жінки з маленькими дітьми, інваліди, тяжко хворі. Саме вони мали мінімальні шанси на евакуацію.
Погорільці якийсь час тулилися в міських парках, а кому пощастило у родичів і знайомих.
Окупаційна влада, що мала мешканців Києва за худобу, але при цьому панічно боялася хвороб і епідемій, змушена була вживати заходів до розселення погорільців.
позичив у ККК https://www.facebook.com/kiev.klab/posts/1376233039072344