А тим часом в Ботсаду...
-01-
Як я нещодавно анонсував, вчора у Києві урочисто відкрився перший Міжнародний фестиваль сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project. Шкода, звісно ж, що все у нас нині робиться «під Євро», зокрема і цей дебютний фест-бієнале. Хоча, може, у даному випадку це й на краще, оскільки він орієнтований не лише на внутрішнього споживача. В будь-якому разі, перший млин вийшов не комом, а цілком гідним вареником. Вважаю, варто продовжувати.
Отже, Київ Скалпча Проджект. Складається з двох частин: основної (конкурсної) і спеціальної (бонусної). Оскільки сучасне мистецтво часто-густо базується на авторському «я так віжу», то питання «Шо ви імєлі мнє етім сказать?» є надзвичайно актуальним. Тому по гарячих слідах розшифровую, що, власне за нах сказали - принаймні у конкурсній частині.
1. «Структура світла». Ганна Надуда, Україна
-02-
Ідея. Інтерпретація, власне, світла: наче решітка, крізь яку легко пройти і яка складається з усіх кольорів веселки.
Факт. Конструкція металева, тому не варто крізь неї проходити. Навіть з розгону...
2. «Флагшток». Каміла Шейнох, Польща (на задньому плані, ібо нормальне фото зробити забув)
-03-
Ідея. Прапор завжди символізував приналежність до ріної країни, а флагшток - державні інституції з чіткими правилами та жорсткими інституціями. Автор позбавляє флагшток первинного значення і робить його непридатним для вивішування прапорів, а значить, і будь-якої державної пропаганди.
Факт. П’ятиметровий «експонат» гнули вже у Києві, бо транспортувати таку конструкцію з Польщі було б дещо заскладно.
3. «За столом: чи зручно нам сидіти? ІІ». Саллі Кідалл, Австралія
-04-
Ідея. Австралія думає про екологію та парніковий ефект. Тому накриває живу травичку мертвими поліетиленовими пакетами, щоби вона там задихалася й потрошки помирала, символізуючи плинність життя - швидче або повільніше, залежно від умов.
-05-
Факт. Травичку шкода: хороша, весела, зелена... Була вчора. Грінпіса на них немає!
4. «Каміння основи». Добриня Іванов, Україна
-06-
Ідея. З одного боку, інсталяція втручається в природний простір Ботсаду, з иншого, майже не видає себе. Таким чином, граючись з дзеркальними поверхнями, автор наче створив додатковий віртуальний вимір, повз який легко пройти, не помітивши.
Факт. Повз нього і правда легко пройти. Хоче дехто в цьому дасть фору.
5. «Явище». Степан Рябченко, Україна
-07-
Ідея. Мінлива оболонка цієї невідомої хні скульптури є прямим відображенням плину часу та створює ілюзію постійного переродження навколишнього середовища.
Факт. Не створює. Хоча були б умови для різного совітлення - може, щось би і було помітно.
6. «Покинута стоянка корпоративних кочевників». Олексій Сай, Україна
-08-
Ідея. Метафоричне порівняння сучасного офісного планктону до певної спільноти людей, не прив’язаних до певного середовища та готових у будь-який момент «знятися» у пошуках кращого життя.
-09-
Факт. Всередині фігвамів - радість справжнього офісного робітника. Б/у, зато в асортименті.
7. «Місячний». Карен ван дер Молен, Нідерланди
-10-
Ідея. За основу проекту взята форма повного місяця, зазирнувши в який, глядач може побачити весь всесвіт: спочатку - темрява і біла «місячна» пляма над головою з промінцями-зорями, що просочуються крізь щілинки.
-11-
Факт. М-м-м, як же воно смачно пахне сіном! Я прям наче знову у бабусі на горищі опинився! Хоча, враховуючи, що авторка з Амстердаму, могло б і з трохи иншої трави бути зроблене... До речі, вага конструкції - півтони. Не розхитуйте, а то хто його зна...
8. «Закони природи». Група Ubik, Україна
-12-
Ідея. Новітні технологічні об’єкти - лише реліктові залишки цифілізації, тимчасові гості на планеті, яка була, є і буде.
Факт. Мобільники, пульти та инша шняга зроблена з тоїж глини, що є в ботсаду. З кожнем днем має символічно руйнуватися під впливом природних обставин. Можна трошки розбирати на сувеніри.
-13-
9. «Точка роси». Катерина Бучацька, Україна
-14-
Ідея. В кожній краплині роси можна побачити відображення навколишнього світу. Сучасна людина дедалі більше втрачає схильність до спостерігання, акцентуючись на теоретичних знаннях про довкілля (в глобальному, а не лише екологічному розумінні), тому одного дня може взагалі втратити навички спілкування з природою.
Факт. Загалом краплин тринадцять. Деякі зроблені з металу, деякі - з оргскла, деякі - з пластика. Прикольна штука для фотографування.
10. «Ґудзик». Група GREVIS, Україна-Ізраїль
-15-
Ідея. Ностальгія за дитинством, втраченими родинними зв’язками у безодні інформаційного потоку. Колись ґудзик загубили на галявині, і з часом він виріс, ставши частиною природи, як і дерева навколо нього.
-16-
Факт. Один з моїх фаворитів. Реально лаконічна і класна річ, котра цілком органічно вписується в ланшафт (ракурс, до речі, в мене не правильний). Крім того, ґудзик триметровий в діаметрі, тому крізь його «дірочки» чудово проглядає Лавра і та инші навколишні цікавинки.
11. «Мушля». Жанна Кадирова, Україна
-17-
Ідея. Завдяки своєму «будиночку» молюски переживають будь-які негаразди у дикій природі. В сучасному хижому мегаполісі людина переймає навички молюска і так же само реагує на події, що відбуваються навколо неї.
Факт. В Жанні явно збирався, але так і не помер будівельник. Принаймні, до будматеріалів її тягне, наче магнітом. І якщо до того я зустрічався з переважно з бетонними «Формами світла» (Пейзажна алея - Kyiv Fashion Park, «відеоспостереження» на вході до Апокаліпсису в Шоколадному будинку), то на цей раз це вже черепиця, що по-своєму «віддзеркалює» (ну, або мало б) дахи на задньому плані. Вага цієї краси, до речі, понад 700 кг. Я про мушлю, а не про Жанну, якщо шо.
12. «Любов (CMYK version)». Група Pprofessors, Росія
-18-
Ідея. Частина великого проекту «Червоні чоловічки», що досліджує можливості естетичної виразності стандартної модульної конструкції в різних контекстах. Є реплікою роботи гамериканця Роберта Індіани, встановленої в 1964 році у Нью-Йорку.
Факт. Як видно з попередньої світлини, до любові періодично додаються її плоди. Витягуються біологічними пристосуваннямі потужністю в одну татову силу.
-19-
13. «Великі сфери». Рейчел Картер, Великобританія
-20-
Ідея. На думку автора, природа створює прекрасні плавні форми, які художниця і відтворила у своїй роботі.
Факт. Плетені з лози. Мейд ін Грейт Брітан, до речі, спешиал фо Київ Скалпча Проджект. Цікаві знахідки для саду-городу. За ідеєю, кульок мало б бути двонадцять і дуже шкода, що це не так.
14. «Роза вітрів». Олексій Золотарьов, Україна
-21-
Ідея. Сиволізує природні стихії, що рухаються в усіх напрямках.
Факт. Робота іржава навмисно - щоб за місяць перебування під відкритим небом вона поступово змінювалася і під кінець фестивалю виглядала инакше, ніж на початку.
15. «Зіркова куля». Колін Роуз, Великобританія
-22-
Ідея. Робота робилася під враженням від досліджень ДНК і пропонує погляд на всесвіт як на форму, що об’єднує елементарні частинки з безкінечним простором.
Факт. За ідеєю, залежно від умов освітлення та ракурсу куля має то бути яскравою й помітною, то зливатися з оточуючим середовищем. Ногами не бити - скляна. Начебто.
Ну, з основною частиною розібралися. Але окрім неї є ще частина позаконкурсна, в межах якої виставлені роботи п’ятьох авторів вже з світовим іменем. Отже, стисло про головне.
16. «Костюм Мао» (3 шт)/ «Спадкова мантія». Суй Дзяньго, Китай
-23-
Що символізує, чесно кажучи, я безславно прослухав. Але точно пам’ятаю, що, за словами автора, фігури зроблені пустими навмисно: як велитні ідеї Мао, котрими всі захоплювалися і котрі виявилися лише гарними пустишками.
17. «Дехто і дехто». Єва Ротшильд, Ірландія
-24-
Ну, абстракція - вона і є абстракція:). Особисто ми з Миросею бачимо двох чорнобильских жираф, що зрослися головами. Хоча Мирка, звісно ж, бачить просто жираф, але я наполягаю, що вони таки чорнобильські.
18. «Сидяча хвігура», Магдалена Абаканович, Польща
-25-
Пояснювати весь бекграунд довго. Зауважу лише, що коріння робіт Магдалени йде у дитинство - а воно було не те щоб зовсім райдужним. Що ж стосується самої скульптури, то ззаду вона - як і всі инші - пуста. Що символізує розуміння авторкою природи, тварин, але нездатністю зрозуміти природу людську.
19. «Широкий пасаж», Найджел Холл, Англія
-26-
Насправді, український переклад не зовсім розкриває гру слів в назві. Тому що тут автор намагався поєднати купу нансів: арочний прохід, органічне вплетення в лагдшафт, пошливість прогулятися самою скульптурою, як по місточку... Щось таке.
20. «Будинок знань», Жауме Пленса, Іспанія
-27-
Ну, гадаю, нічого пояснювати тут не треба. Мені скульптура дуже сподобалася: не зважаючи на свої габарити, вона абсолютно атмосферна й легка, не завантажує простір, цікава й фотогенічна. Ну і небо в клітинку літерки - це прикольно, да.
-28-
Власне, на цьому наша не теле- і не радіопедерача закінчується. До нових зустрічей, малята!