Троха Київського яхт-клубу
-01-
Опаньки!
На жаль, фотохостинг не витримав трафіка та дезактував рахунок до 7 жовтня. Модераторів прошу не видаляти пост, у читачів прошу вибачення за незручності.
На початку вересня довелося завітати до Київського міського крейсерського яхт-клубу або ж, більш лаконічно і колоритно, КМКЯКу. Ну як довелося… нахабно напросився в гості до Сергія Пономарьова. Чесно розповідаю, як він в гробу мене бачив:).
Знайомтеся: пристрасть Сергія. Ярославною звуть, на честь відомої княжни:
-02-
Невеличка вітрильно-моторна яхта на чотири особи. Народилася років 30 тому, якщо не помиляюся, у славному місті Ленінграді. Збиралися цього року спустити її на воду, але друге народження, схоже, трохи відкладається - йдуть ремонтні роботи. Сергій з синами під час мого візиту обклеювали фанерний корпус судна склотканиною. Потім її зашпаклюють, зафарбують, і буде приблизно отака лялєчка (це - яхта-близнюк):
-03-
Ремарка. Яхт-клуб можна порівняти з дачним кооперативом: кожні вихідні, а то й просто після роботи до нього з’їжджаються десятки однодумців-сусідів. Дехто - з дітьми і родинами. Так же, як хтось порсається на своїх 4-6 сотках, тут народ драїть, шпаклює, фарбує і вичищає. Тіки от у яхтсменів є ще й мрія. Чудова мрія. І вони її втілюють в життя.
Я, попри своє складне ставлення до ремонтно-будівельних робіт (по горло нагодований дачею ще в дитинстві, отроцтві і юності), визвався допомогти. Треба ж було якось виправдати свою присутність! Задач за бортом не знайшлося, тому мене відправили з очей подалі - в гроб. Так жартома називають внутрішнє спальне місце, що розташоване між бортом і кокпітом (це отой майданчик у кормовій частині яхти на фото). Прямо скажу, що форма, розміри та необхідність залазити в нього вперед ногами цілком виправдовують це визначення.
Зробити я встиг небагато: почистив і пофарбував половину гроба, а їх там два. Старався. І виявився не таким вже безнадійним міським білоручкою - результатом Сергій лишився задоволений. Ну прям як знав, відправляючи мене фарбувати, шо свого часу в мої добровільно-примусові обов’язки входило оліфити нашу двоповерхову дерев’яну дачну хатинку!
А потім мені - Ур-р-ря! - влаштували імпровізовану екскурсію по клубу.
-04-
Ремарка. Київський міський крейсерський яхт-клуб - найстарший в Україні. Заснований у далекому вже 1967 році, він став піонером серед яхт-клубів як громадських, а не «спущених згори» організацій. В ті часи, як пише сайт КМКЯК, це було незвичною, навіть зухвалою ініціативою: клуб деякі «доброзичці» називали «Незалежною Україною» (бу-га-га! І тоді їм неминучість гикалася!) і чинили усілякі перешкоди. Проте час довів життєздатність і перспективність ідеї, і згодом подібні яхт-клуби з’явилися у Черкасах, Переяславі-Хмельницькому, Дніпропетровську, Херсоні.
Чесно кажучи, я навіть розгубився. Об’єктів для фотографування чимало, а я не знав, як і що фотографувати - зовсім незвичні сюжети. Для початку потренувався на невідомій хні механізмі для підйому якоря (по-моєму, браншпілем зветься) на найближчому дебаркадері:
-05-
Потім замилувався носовою прикрасою на «Почайні»:
-06-
А потім мені показали ЦЕ, і мозок троха завис:
-07-
Симпатяга, правда? Дуже моцна. Тому що БЕТОННА. А якщо зовсім точно - армоцементна.
Ремарка. Як підказали Інтернети, Київський яхт-клуб називають центром армоцементного і склоцементного яхтобудування. Яхта «Цементал», наприкад, була побудована навіть раніше офіційної дати заснування клубу!
А ось так виглядає сам процес будівництва:
-08-
Все дуже просто: арматура-скелет, цемент, мастерок - і вперед:).
-09-
-10-
Це будують «Батьківщину-2». У її ж попередниці - цікава і сумна історія. Усіх деталей не знаю, так що спробую скомпілювати разом офіційну і неофіційну інформацію.
Перша «Батьківщина» - армосталева яхта, тобто в неї сталевий корпус, «закритий» цементом. Відновлена на базі малого виробничо-транспортного судна (не питайте мене, шо це) аж 1957 року побудови. В 90-ті, я так розумію, вона відправилася в кругосвітню подорож, однією з цілей якої були відвідини наших заморських співвітчизників. У Америці та Канаді екіпаж був прийнятий дуже гостинно, наступним пунктом призначення була Австралія з також потужною українською діаспорою. Там і трапилася халепа: зустріч була менш теплою, а команда потребувала додаткових коштів, бо за ремонт - плати, за стоянку - плати. Стали набігати борги, через які яхту прийшлося продати на місці і діставатися домів власним ходом. Тепер от потрохи росте зміна.
До речі, бригантина «Почайна», котра на фото 4 і 6, також армосталева. А спробуй вгадати!
Але підемо гуляти поміж покорителів водних просторів далі.
Найчастіше яхти називають жіночими...
-11-
…або «тваринними» іменами.
-12-
Хоча, безперечно, бувають і виключення - «Берендей», «Кулуар», або от, наприклад, «Стихія» з вітряним електрогенератором на кормі:
-13-
З молодим і не тільки покоління проводиться виховна робота:
-14-
І курців тут дуже поважають, ага:
-15-
А ця 10-метрова красуня - «Лелітка». Хай маленька, зато з чималими досягненнями: під турботливим керуванням Валерія і Наталі Петущаків обійшла навколо світу:
-16-
Цікаво, що більшість суден можна сміливо назвати зробленими власноруч - або з нуля, або з якоїсь взятої за основу яхти.
-17-
Задоволення не з дешевих - готовий вітрильник коштує кілька тисяч євро, як хороша машина. Але витрати розтягнуті в часі, що робить це захоплення не таким вже й недоступним, скоріше навіть навпаки.
Ремарка про мову. Наші загноблені, б’ючись за свою одномовну двомовність, люблять плакатися на підступність і недовершеність української термінології у багатьох сферах. Яхтсменам, видно, плакатися не було коли, тому вони, попри усі складності перекладу, потрохи, з пошуками і спотиканнями, виробили цілком дієздатну морську термінологію. Так, без зайвого крику, заморські форштевні та бушпріти затоваришували, наприклад, з цілком українськими щоглою (мачта) та стерном (руль). І жодної кепської полундри так і не сталося.
Між тим, схоже, над яхт-клубом потрохи збираються хмари. Поки що вони нависають величезнами барханами намитого піску:
-18-
Причина проста - бабло, котре, як відомо, перемагає не тіки добро і зло, але й здоровий глузд:
-19-
Отой зелений острівець на макеті будівництва - це територія, яка має лишитися за КМКЯК. Теоретично. На інформаційному щиті вивішені листи до членів клубу, сенс яких можна коротко передати в безсмертному «Мій привиде, ніякої х…ні не робим ми…» (с) Детальніше можна дізнатися на сайті клубу.
Я поки що не дуже розібрався в питанні і не склав остаточної думки, наскільки ситуація загрозлива, але сумнівів маю небагато: треба буде - хня почнеться. З «захисниками аквапарку» з бітами і «злісними порушниками громадского порядку» під вітрилами. Але поки що краса на місці, а я збираюся при нагоді завітати туди знову. За натхненням.
-20-
Біле.