Поделюсь еще одним стихотворением - с такой любовью к Городу написано :)
Наум Тихий, "Київ весняний"
З поетичної збірки "Київ ліричний", 1976 р.
На озерах весняних майданів,
По протоках вулиць безкраїх,
Повз ряди прибережних каштанів
Кораблями пливуть трамваї.
Мечуть вікна жаркі блискавиці,
Понад вітром скуйовджені парки.
он тріпочуться, мов жар-птиці,
Сині вогники електрозварки.
А у скверику, ген на доріжках,
Як на лузі пухнасті качата,
Може, впереше на власних ніжках
Ходять повагом маленята.
Знов, як вже повелось роками, -
Хоч, мабуть, і в читальні не тісно -
В Ботанічнім студенти з книжками
Сполучають з приємним корисне.
Покропив мимохідь тротуари
Дощ, настояний на блаваті.
а тепер - чи з даху, чи з хмари -
Звис маляр на товстім канаті.
Він розпушує щітку неквапно,
Устромивши погляд у небо;
Певно, думає, що до вапна
для "кольору" додати треба.
- Гей, пісень зачерпніть перегуки.
Сонця усміх візьміть смаглолиций!
Був би велетнем - я на руки
Взяв би рідну мою столицю
І, обличчям занурившись в листя,
В ці майдани, в сади безбережні,
Притулив би до серця - й на місце
Знов поставив би обережно...