Instant Crown Review. Розмова з Владом Троїцьким. 28.03.13
Був на презентації Влада Троїцького в домі архітекторів.
Чолов'яга розповідав присутнім про те, яких об'єктів вимагає Київ. Не буду особливо заглиблюватись у перерахунок, адже ви й так мабуть можете описати, дефіцит чого ви відчуваєте. Також цей дядько дотепно критикував нинішнє "архітектурне замовлення". Тут теж не буду перераховувати, бо ви самі чудово знаєте всю фуагру, якою майже щоденно волею чи неволею пересичуєтесь і яка природно гнітить вас навіть, якщо дає насолоду. на певному рівні.
(Місце для блювотних позивів)
Далі - конструктив зі слів Троїцького. Метафори - здебільшого мої власні, втім, що лягло під перо, певен, Троїцькому - в масть.
1. Ініціативу можна і потрібно перехоплювати у будь-яких суто комерційних проектів. Це дасть вам і задоволення культурних потреб і певну частку того зиску, який інакше піде людям не компетентним. Така проста схема тиску дозволить почати реалізовувати Київ як культурне, а не лише торговельне місто.
2. На Видубичах є величезна територія (7500 квадратів) (Там де був ГогольФест). Туди запрошують реалізовувати всі бажані культурні намагання й пошуки. Приходьте в "Дах" (на Либідській) шукайте Троїцького для подробиць - він пообіцяв радо приймати у себе, бо-ж відмовився від двох гастролів на наступні півроку задля того, аби викохати ті Видубичі.
Або якщо ви гаряче хочете приймати участь в акті пасивно - слідкуйте за анонсами на культурних платформах.
3. Потрібно більше сміливості з самоідентифікацією. Троїцький спитав у аудиторії:
- Серед вас є архітектори?
Ніхто (крім одної людини) не підняв руку. Хоч, як виявилось, випускники архітектурного були. Там теж, як виявилось в ході розмови, станочництво вбиває ідентифікацію. Потрібно опиратись.
Потрібно весь час вставляти 5 копійок у свою галузь, галузь яка у твою освіту вклала людський час. І в якийсь момент замість дрібної монети в руці заблищить як не талан, то добра міра.
4. Влад:
- Якщо ви нічого не робитимете, ширитиметься жлобство.
Потрібно більше довіри та готовності віддавати час. Інакше задоволення в житті не здобути, а ниття - не позбавитись. Троїцький побажав всім, як в контексті свого проекту з Видубичами, так і загалом - шукати спільні порожнини й наповнювати їх власним часом...
...Перетворюючи порожнини на копилочки. Знову-ж таки монетка часу, капелька дії - й в тій копилочці-скарбничці спільно віділлється талан, утримувачам якого вже не треба буде потім ті монетки рахувати. А хто той спільний талан потирить собі одному - то його до землі приб'є й з землею в роті крутитиме тищею самсар. Пудово. Не бійтесь довіряти. Будьте легкі на підйом і легко засинатимете до кінця віку.
5. Троїцький, як і всякий дійсно гарний митець, не всюди блищав розумінням. Принаймні в один з моментів він і частина аудиторії трохи поблякли, як на мій погляд. Я спитав:
- Владе, а там, на Видубичах, є вай-фай чи ще немає вай-фая?
Троїцький невпевнено і з певною легковажністю, як мені здалось, сказав щось про те що вай був, а фай потім власник відключив на зиму. Втім, від Влада я не чекав "вау, да чувак, ти прав, ето актуально".
Частина аудиторії озирнулась і недолуго закліпала очима з питанням "а навіщо він там"?
А на те що. Спроваджу вас до Говарда Рейнгольда. Почитайте його "Умную толпу" і наздоженіть, будь-ласка, трошечки, цивілізацію, якщо необхідність нарощування тактової частоти культурного життя для вас не очевидна.
Ціна питання - всього 20 Савичів. От побачите, наскільки ефективнішою буде навіть робота з кавою в тіні проосторого прохолодного цехового бетону на Видубичах, аніж у офісній парилці деінде в центрі. Заодно можна віником деінде буде попрацювать-розім'ятись і відчути себе на хвильку побронзовілим. Пудово.
Потім, після лекції, що на цьому технологічному питанні закінчилась, з приятелем перекинулись парою слів на тему - "Он в Гостинному теж. Спочатку вай фай відключився. Потім й Гостинний відкдлючився"
Доречі, трошки приправив Троїцький сьогоднішню вечірню розмову критикою проекту Гостинна Республіка.
Але це вже для факультативного читання:
Чувак дуже критично повів про свої враження від культурних ініціатив на Андріївському та Гостинному - адже окрім потужної широкої мотиваційної рамки "ЗАХИСТИМО" там дійсно дуже мало ідейного конструктиву було. Лиш ситуативне наповнення.
Події в ГД відбувались - коли гучно та насичено, а коли - постно жухло та в'яло та все-ж подіями ініціатива жила - й досі продовжує яке-таке формальне існування.
Не вдалася, на думку Троїцького, саме архітектурно-композиційна, ідейна складова проекту.
(І тут як не згадати а) слабкодухість із контролюванням брам (передня брама так і не була відкрита, не допомогли ані праворадикальні Васі_на_мопедах, ані ліворадикальні стилісти_революції. Зачиненою лишалась і брама на сквер Сагайдачного.
Троїцький підсумував по Гостинному так: Приреченість (на даний момент) ініціативи була обумовлена тим, що не знайшлось доконаної пропозиції режисерам театрів, кураторам культурних об'єктів з відповідними компетенціями і досвідом. Пропозиції, що принаймні на папері, а не на словах і пальцях, окреслила-б форми й можливості цілісного, багатомісячного наповнення простору, перетікання одних подій в інші. "Ми - люди" виявились дітьми у пісочниці. Значить, є куди рости. Значить я не справився з своїм завданням і заслуговую на відсічення як не руки, то пальця - і дозволяю 1 палець собі відсікти будь якому першому бажаючому, що закопірайтить мені у формі критики мою самокритику.
----
*Особисто для себе я взяв за висновок те, що в будь-якому разі не слід лишатись в засквоченому під розробку культурному/політичному об'єкті довше за 24 години без рівнозначної перерви, якщо навколо немає вмотивованих бути постійно та принаймні рівних за своєю культурною компетентністю та етикою, виконавців. При всій повазі до рєбят, з якими доводилось там проводити співмірний час доба за добою - активність та бажання пригод - ще не означають здатність брати на себе відповідальність за потенційний культурний чи політичний об'єкт.
Надто вже великим ударом по лімбічній системі є кількатижневі намагання зводити в лідируюче ядро людей, які не готові зійтись в силу нестачі витримки та/чи освітнього стажу.
Відповідний високим культурним цілям освітній стаж - це далеко не тільки вища освіта від дзвінка до звінка, а ще й як правило - стан прийняття знань й досвіду, що виникає до аудиторної освіти, триває поміж аудиторної освіти і продовжується після аудиторної освіти. Стан, в якому людина ніколи не скаже "не учи ученого", "ти хто такий" тощо...).
Всім любові, поваги й вдячності. Сальве!
Чолов'яга розповідав присутнім про те, яких об'єктів вимагає Київ. Не буду особливо заглиблюватись у перерахунок, адже ви й так мабуть можете описати, дефіцит чого ви відчуваєте. Також цей дядько дотепно критикував нинішнє "архітектурне замовлення". Тут теж не буду перераховувати, бо ви самі чудово знаєте всю фуагру, якою майже щоденно волею чи неволею пересичуєтесь і яка природно гнітить вас навіть, якщо дає насолоду. на певному рівні.
(Місце для блювотних позивів)
Далі - конструктив зі слів Троїцького. Метафори - здебільшого мої власні, втім, що лягло під перо, певен, Троїцькому - в масть.
1. Ініціативу можна і потрібно перехоплювати у будь-яких суто комерційних проектів. Це дасть вам і задоволення культурних потреб і певну частку того зиску, який інакше піде людям не компетентним. Така проста схема тиску дозволить почати реалізовувати Київ як культурне, а не лише торговельне місто.
2. На Видубичах є величезна територія (7500 квадратів) (Там де був ГогольФест). Туди запрошують реалізовувати всі бажані культурні намагання й пошуки. Приходьте в "Дах" (на Либідській) шукайте Троїцького для подробиць - він пообіцяв радо приймати у себе, бо-ж відмовився від двох гастролів на наступні півроку задля того, аби викохати ті Видубичі.
Або якщо ви гаряче хочете приймати участь в акті пасивно - слідкуйте за анонсами на культурних платформах.
3. Потрібно більше сміливості з самоідентифікацією. Троїцький спитав у аудиторії:
- Серед вас є архітектори?
Ніхто (крім одної людини) не підняв руку. Хоч, як виявилось, випускники архітектурного були. Там теж, як виявилось в ході розмови, станочництво вбиває ідентифікацію. Потрібно опиратись.
Потрібно весь час вставляти 5 копійок у свою галузь, галузь яка у твою освіту вклала людський час. І в якийсь момент замість дрібної монети в руці заблищить як не талан, то добра міра.
4. Влад:
- Якщо ви нічого не робитимете, ширитиметься жлобство.
Потрібно більше довіри та готовності віддавати час. Інакше задоволення в житті не здобути, а ниття - не позбавитись. Троїцький побажав всім, як в контексті свого проекту з Видубичами, так і загалом - шукати спільні порожнини й наповнювати їх власним часом...
...Перетворюючи порожнини на копилочки. Знову-ж таки монетка часу, капелька дії - й в тій копилочці-скарбничці спільно віділлється талан, утримувачам якого вже не треба буде потім ті монетки рахувати. А хто той спільний талан потирить собі одному - то його до землі приб'є й з землею в роті крутитиме тищею самсар. Пудово. Не бійтесь довіряти. Будьте легкі на підйом і легко засинатимете до кінця віку.
5. Троїцький, як і всякий дійсно гарний митець, не всюди блищав розумінням. Принаймні в один з моментів він і частина аудиторії трохи поблякли, як на мій погляд. Я спитав:
- Владе, а там, на Видубичах, є вай-фай чи ще немає вай-фая?
Троїцький невпевнено і з певною легковажністю, як мені здалось, сказав щось про те що вай був, а фай потім власник відключив на зиму. Втім, від Влада я не чекав "вау, да чувак, ти прав, ето актуально".
Частина аудиторії озирнулась і недолуго закліпала очима з питанням "а навіщо він там"?
А на те що. Спроваджу вас до Говарда Рейнгольда. Почитайте його "Умную толпу" і наздоженіть, будь-ласка, трошечки, цивілізацію, якщо необхідність нарощування тактової частоти культурного життя для вас не очевидна.
Ціна питання - всього 20 Савичів. От побачите, наскільки ефективнішою буде навіть робота з кавою в тіні проосторого прохолодного цехового бетону на Видубичах, аніж у офісній парилці деінде в центрі. Заодно можна віником деінде буде попрацювать-розім'ятись і відчути себе на хвильку побронзовілим. Пудово.
Потім, після лекції, що на цьому технологічному питанні закінчилась, з приятелем перекинулись парою слів на тему - "Он в Гостинному теж. Спочатку вай фай відключився. Потім й Гостинний відкдлючився"
Доречі, трошки приправив Троїцький сьогоднішню вечірню розмову критикою проекту Гостинна Республіка.
Але це вже для факультативного читання:
Чувак дуже критично повів про свої враження від культурних ініціатив на Андріївському та Гостинному - адже окрім потужної широкої мотиваційної рамки "ЗАХИСТИМО" там дійсно дуже мало ідейного конструктиву було. Лиш ситуативне наповнення.
Події в ГД відбувались - коли гучно та насичено, а коли - постно жухло та в'яло та все-ж подіями ініціатива жила - й досі продовжує яке-таке формальне існування.
Не вдалася, на думку Троїцького, саме архітектурно-композиційна, ідейна складова проекту.
(І тут як не згадати а) слабкодухість із контролюванням брам (передня брама так і не була відкрита, не допомогли ані праворадикальні Васі_на_мопедах, ані ліворадикальні стилісти_революції. Зачиненою лишалась і брама на сквер Сагайдачного.
Троїцький підсумував по Гостинному так: Приреченість (на даний момент) ініціативи була обумовлена тим, що не знайшлось доконаної пропозиції режисерам театрів, кураторам культурних об'єктів з відповідними компетенціями і досвідом. Пропозиції, що принаймні на папері, а не на словах і пальцях, окреслила-б форми й можливості цілісного, багатомісячного наповнення простору, перетікання одних подій в інші. "Ми - люди" виявились дітьми у пісочниці. Значить, є куди рости. Значить я не справився з своїм завданням і заслуговую на відсічення як не руки, то пальця - і дозволяю 1 палець собі відсікти будь якому першому бажаючому, що закопірайтить мені у формі критики мою самокритику.
----
*Особисто для себе я взяв за висновок те, що в будь-якому разі не слід лишатись в засквоченому під розробку культурному/політичному об'єкті довше за 24 години без рівнозначної перерви, якщо навколо немає вмотивованих бути постійно та принаймні рівних за своєю культурною компетентністю та етикою, виконавців. При всій повазі до рєбят, з якими доводилось там проводити співмірний час доба за добою - активність та бажання пригод - ще не означають здатність брати на себе відповідальність за потенційний культурний чи політичний об'єкт.
Надто вже великим ударом по лімбічній системі є кількатижневі намагання зводити в лідируюче ядро людей, які не готові зійтись в силу нестачі витримки та/чи освітнього стажу.
Відповідний високим культурним цілям освітній стаж - це далеко не тільки вища освіта від дзвінка до звінка, а ще й як правило - стан прийняття знань й досвіду, що виникає до аудиторної освіти, триває поміж аудиторної освіти і продовжується після аудиторної освіти. Стан, в якому людина ніколи не скаже "не учи ученого", "ти хто такий" тощо...).
Всім любові, поваги й вдячності. Сальве!