(no subject)
ГРИМАСИ СУЧАСНОГО ЕТНОГЕНЕЗУ: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ
Етноси приходять і йдуть, з різношерстих племен складаються народи. Цей процес працює і до сьогодні. Тут і зараз як явний приклад візьмемо пострадянський простір, а саме - Україну, як найяскравіший приклад нового етногенезу.
Як визначення етносу візьмемо визначення Ю.В. Бромлія, визнаного офіційною радянською наукою провідним спеціалістом-етнографом. Чому слово «радянської» виділено, стане зрозуміло далі за текстом. Отже, за Ю.В. Бромлеєм, етнос - це «спільність людей, які володіють загальними, відносно стабільними особливостями культури (включаючи мову) і психіки, що склалася на певній території, а також усвідомлюють свою єдність і відмінність від усіх інших подібних утворень (самоназвою), що фіксується в самоназві (етнонімі), тобто етнос - соціальна група людей, що історично склалася, об'єднана спільністю території свого формування, мови та культури. Таким чином, етноси, залишаючись примордіальними групами, мають характер соціальних, а не біологічних спільностей, оскільки етнічні зв'язки розглядаються як залежні від історичних змін». С.В. Лур'є вірно наголосив на основних якостях даного визначення: «Якість класичного позначення етносу така, що навіть радянський партійно-державний апарат підходить під нього. Історично сформована на певній території спільність людей - у наявності. Особливості мови - хіба апаратно-канцелярська особливість спілкуватися не є специфічною мовою? Особливості культури - сферу матеріальної культури краще не обговорювати, але є особливі ритуали, правила поведінки. Самоназва своєї спільності та єдності інтересів, а також відоме протистояння «ми» - «вони» тут набагато сильніше, ніж у інших народів. Що входить у поняття самоназви?«Номенклатура», «найкращі люди», «справжні комуністи», «наші». До речі, апарат має і таку додаткову ознаку, як ендогамія - переважання шлюбів усередині своєї групи. Виходить, що етнос за визначенням Ю.В. Бромлія не відрізняється від інших видів соціальних угруповань, навіть від радянського партійно-державного апарату. І все ж жоден з нас не поставить в один ряд етнос та управлінський апарат, чи не так? Таким чином, сучасне поняття «етнос» виявляється недієздатним, оскільки не дозволяє відрізняти явища реальності, що описуються ним, від інших щодо близьких явищ». На жаль, події останніх двадцяти років довели хибність суджень С.В. Лур'є. Насамперед - щодо якості етногенезу. На наших очах із правлячого у радянській державі партійно-державного (партійно-господарського) апарату вже склався новий етнос.
С.В. Лур'є навів приклад, не усвідомивши його справжнього значення. Адже не дарма компартія так посилено працювала над створенням свого етносу - «радянських людей», усередині якого мав правити клан компартноменклатури. Етнос «господарів життя» нашій країні, незначні надходження із боку лише підтверджують вірність визначення етносу саме Ю.В. Бромлієм. Чому і як - зараз ми розглянемо.
Отже, спочатку треба встановити зв'язок сучасних правителів України з радянською партгоспноменклатурою. Елементарно - усі ті, хто зараз займають відповідальні виборні чи призначені пости якщо не самі колись належали до номенклатури, то їхні найближчі родичі є номенклатурними працівниками. Тобто, як зауважив С.В. Лурье - майже всі вони підпадають під визначення етносу за Ю.В. Бромлію. Розвинемо цю тему. 1. Єдність та відмінність від усіх інших подібних утворень. До цих пір вони називають себе «найкращими людьми», хоча все частіше це словосполучення скорочується просто «люди». Усі їхні дії в парламенті, кабінеті міністрів, в інших структурах влади спрямовані на те, щоб розмежувати відмінність людей від усіх інших соціальних груп. Хто ж входить до групи людей? - всі ті, хто має реальну владу, а реальна влада в нашій країні може належати лише тим, хто відповідає наступним параметрам:
а) Капітал;
б) Зв'язки з можновладцями;
в) Походження.
Тільки за наявності цих параметрів можна розраховувати на перепустку в новий етнос. Спільність інтересів етносу проста і зрозуміла - збільшення особистого прибутку, навіщо життєвої необхідністю є належність до органів структурі державної влади у тому чи іншому її прояві. При цьому навіть за членами ворожих кланів (об'єднаних як за ознакою спорідненості, так і залежно від капіталовкладень) визнаються відмінні від решти населення права, насамперед право безкарності злочинів проти тих, хто не входить у поняття «люди». Для назви населення новий етнос має термін «бидло», що не раз уже було озвучено самими «людьми», які вважали, що мікрофон на трибуні або відеокамері вимкнений. Тобто, коли вони говорили не з населенням, а зі «своїми». Іншою назвою для населення є понятійне визначення "електорат", що повністю відображає функціональність самого визначення. Тобто - зневажені «людьми» представники «бидла» існують лише заради одного - своїми голосами на виборах підтверджувати перебування при владі того чи іншого клану «людей».
У «людей» найчастіше відмінні номери машин (про марки авто говорити не доводиться), відмінні місця проживання, відмінні номери телефонів - все для того, щоб з першого ж погляду «людей» можна було відрізнити від «бидла».
Походження від радянської номенклатури має безперечний пріоритет у формуванні нового етносу, інакше треба дуже дорого заплатити за право входження туди - не лише васально-собачою відданістю вождеві клану, а й власними (тобто - вкраденими у народу) коштами.
Походження згідно з національно-анкетними даними значення не має. Задекларована національна неоднорідність нового етносу має на меті лише дурити електорат, спираючись на нібито «інтернаціональний» характер номенклатури, доки її представники не вважатимуть за потрібне оголосити остаточно закріпаченому електорату (вилучивши з Конституції низку прав - насамперед обирати і бути обраним). Щодо права «бути обраним» номенклатура вже забрала його - простий громадянин, який не перебуває в будь-якій партії, не зможе навіть висунути свою кандидатуру до парламенту країни. Враховуючи, що всі прохідні партії очолюються представниками нового етносу, чим і пояснюється їхнє проходження до парламенту, то очевидним виявляється грубе порушення Конституції - адже право кожного громадянина бути обраним поки що ніхто не скасовував.
Сюди ж чудово вписується і ендогамія - ще з радянських часів номенклатура вважала за краще облаштовувати шлюби всередині своєї соціальної групи, що за сімдесят років забезпечило їй створення нового, окремого від інших, соціуму, пов'язало номенклатуру клановими узами (останнім часом - і політичними), віддали номенклатуру від тих, хто не входив до кола їхніх інтересів. На мою думку, сказаного достатньо, щоб довести єдність представників нового етносу та його відмінність від усіх інших подібних утворень.
До речі, ми можемо відстежити ще кілька етносів, що народжуються: «гірники» і «бюджетники».
2. Мова та культура
Тут також є характерні особливості. Наприклад, той сленг, на якому «люди» спілкуються між собою, є продовженням номенклатурно-казенного діалекту російської мови, що склався за радянських часів, поповненого новими барижними та політичними поняттями та необхідними в цій країні українізмами. Оскільки переважна частина того, що вимовляють «люди», малозрозуміла «бидлу» (крім простих і примітивних популістських слоганів на кшталт «Я почую кожного», «Все для людей» тощо), то сучасну мову «людей» можна по праву вважати новою, окремою, мовою. Культура «людей» проявляється в тому, що вони вважають культурним тільки вартісне грошей, показником культури для них є сумарна вартість рухомості та нерухомості. Надмірне хизування багатством, властиве нуворишам, залишається родинною рисою і в їхніх синів та доньок. У спільноті «людей» склалися свої ритуали, свій табель про ранги, свої понятійні та моральні цінності, що часто різко відрізняються від «бидлячих». Завдяки цьому вони відразу ж визначають, з ким мають справу - зі своїм чи чужинцем, що негайно позначається на рівні стосунків.
3. Територія формування.
Під територією формування етносу «людей» можна вважати всю країну, але необхідно враховувати і безпосереднє проживання «людей» в анклавах, сполучених між собою транспортними магістралями та засобами зв'язку. Почалося це ще в перші роки радянської влади, коли комуністичний апарат намагався селитися компактно, в окремих від «бидла» будинках, що в епоху «розвиненого соціалізму» виявилося в появі «сирітських» селищ, що відрізняються величиною будинків, висотою парканів та соціальною приналежністю мешканців цих будинків від «бидла», що мешкає в інших місцях.
З крахом соціалізму, коли колишня партійна номенклатура відразу перетворилася на капіталістичну, ці відмінності посилилися ще більше. Тепер уже з селищ, облюбованих «людьми», «бидло» старанно витісняється тим чи іншим чином, законним чи незаконним, тому що «бидло», за поданням «людей», може бути поруч лише як домашня прислуга чи інша наймана робоча сила. Тобто часто спільність території на місцевому рівні виражена гранично якісно. Отже, ми маємо спільну для нового етносу територію (причому за деякими показниками зовсім відмінну від території тубільного населення). Це також є обов'язковою умовою для етногенезу згідно з теорією Ю.В. Бромлія.
Висновок.
Історія України знає багато випадків, коли представники чужої національності захоплювали верховну владу. Чужаки спиралися на ренегатів, які вливались у правлячий етнос, переймаючи мову, релігію, схрещуючись із прибульцями. В результаті цього все ж таки не відбувалося етногенезу, оскільки метиси ідентифікували себе з правлячою національністю. Розглянутий випадок - зовсім інша річ. Як відомо з історії, спроби створити спадкову партійну еліту було здійснено відразу ж після затвердження влади більшовиків. Для цього, покликавши на допомогу євгеніку, схрещували «справжніх комуністів» із «справжніми комуністками». Однак у витоків дослідів стояв Л.Д.Троцький та його оточення (що прагнуть виростити комуністичну еліту виходячи зі своїх особистих інтересів), і тому з приходом до влади в СРСР І.В.Сталіна євгеніка була оголошена лженаукою. - репресовані. Але чудова ідея не залишилася забутою - її негайно взявся втілювати в життя той же І.В.Сталін, який створив партноменклатуру і провів у її середовищі величезну селекційну роботу шляхом масових репресій та розстрілів вибракуваного матеріалу.
Правління Л.І.Брежнєва, що спирався на номенклатуру, ще більше відокремило її від народних мас, перетворивши на практично замкнуту касту, що зумовило початок формування нового етносу з представників компартноменклатури. Етноса, який, усвідомлюючи свою відмінність від «електорату», веде себе як окупант у захопленій країні, який дбає лише про миттєві надприбутки, якого зовсім не хвилює доля «електорату» (один із «людей» вже заявив, що у разі вимирання тубільців їх завжди можна замінити китайцями, арабами, неграми).
Тема, що розглядається, ніяк не може обійтися без згадки теорії російського академіка Б.Ф.Поршнева про те, що так зване «людство» не є одним біологічним видом, але паралельним співіснуванням безпосередньо людей і нащадків хижих гомінід, що колись змішалися з людьми. На користь цього факту може говорити те, що основною рисою нелюду є відсутність такої істинно людської якості, як сумління. А відсутність совісті і вирізняє представників нового етносу, які привласнили собі самоназву «люди» (мабуть, слово «нелюдь» звучить для нелюди надто відверто, за принципом «правда очі коле»).
Що ж могло зумовити таку значну концентрацію нелюди в одній соціальній групі? Відповідь проста: як сама мораль комуністичної партії, що передбачала більш менш чесні відносини тільки всередині партії, так і місцеві умови України, в якій компартія влаштувала три голодомори. Гомініди, що відрізнялися підвищеним почуттям самозбереження, кинулися туди, де була їжа. А була вона переважно в спецмагазинах для комуністів, чекістів та іншої номенклатурної братії, куди прості громадяни не допускалися. Хвилі репресій лише допомогли нелюди зміцнитися в лавах номенклатури, чому чимало допомогли знову ж таки відсутність у гомінідів совісті та інших позитивних моральних якостей, властивих людям.
Отже, влада в країні захоплена нелюддю, яка лише зовні схожа на людину. Її дії спрямовані на знищення людства, зі створенням з уцілілих кормової бази для нащадків хижих гомінід, які за планами нелюди повинні вічно правити країною за принципом спадкування. Визволення від цього нового зооетносу, незаконно взявшого самоназву «люди», є боротьба людства за своє виживання як виду. Причому, ніякі моральні норми, застосовні до людей, до нелюди застосовні не можуть. Ті, хто бачив фільм «Чужий», повинні розуміти абсурдність звернення до гуманізму щодо хижака, єдиною метою якого є бажання зжерти свою видобуток. Складність полягає хіба що в тому, що вся верхівка світу вже, можливо, складається виключно з хижих гомінід, під командуванням яких перебувають армії (зрідка) та карально-репресивні органи (перманентно).
Висновок.
Незалежно від того, чи має відношення новий етнос до хижих гомінід чи ні, всі його дії спрямовані на шкоду населенню, якому представники нового етносу відмовляють у праві бути людьми. Отже, йдеться про геноцид, який можна зупинити лише шляхом позбавлення нового етносу капіталів і влади, анклавів проживання та заборони на зайняття керівних постів на кілька поколінь - що вже само по собі зруйнує цю злоякісну соціально-економічну пухлину.
Хоча я особисто провів би досконалі дослідження з визначення нелюди та послідовного її знищення. Можете назвати це нетолерантним геноцидом, якщо вам подобається бути поживною худобою у хижих гомінід.
Ця стаття була надрукована в 2010 році в газеті «Вечерний Луганск». Як бачимо, теорія новоствореного етносу стверджується наочно. Що там не кажуть, але я все передбачав. Як і повномасмштабний напад срашку на Україну. Але то вже інша розповідь.