Оксана Білозір і гнилі рештки фальшивого націонал-патріотизму 90-их
Відомо, що злочинці повертаються на місце злочину. В моїй уяві Оксана Білозір - один з тих політичних злочинців, які під маскою добродійності тихо вбивають ідею відповідальності і гідності.
Чому така різка оцінка? Більшість знає Оксану Білозір за її піснями, одна з яких, а саме "Україночка" могла викликати скупу сльозу української діаспори. На початку 90-их, коли і ми і вона не були зіпсуті політикою, творчість Білозір уособлювалася з національним відродженням.
Часи змінилися, і Білозір змінилася. У 2002 році Білозір вперше стала народним депутатом від "Нашої України", протеже Віктора Ющенка, у лютому 2005 р. призначена Міністром культури. Вже у вересні 2005 року була звільнена з посади. Для Міністерства гіршого менеджера годі було й уявити. У розділі Біографія на сайті Білозір - немає жодного слова про її подальшу політичну кар'єру.
А далі було цікаво. Після позачергових виборів Білозір опинилися в так званій "групі впливу Балоги". Відповідно і усі її подальші голосування за вказівкою спочатку менеджера Ющенка, а нині - Януковича. Здавалося б, Білозір зробила свій вибір на користь регіоналів, і варто її залишити в спокої.
Однак Білозір продовжує видавати з себе політика, який прагне історичної справедливості, як-то визнання Голодомору. Чи уособлює себе з цінностями Майдану, як-то привітання усіх з річницею Помаранчевої революції.
Водночас, це неймовірне фарисейство. Говорити на публіку про Голодомор і водночас вітати гуманітарну політику Табачника. Згадувати Майдан 2004 року і водночас давати один з вирішальних голосів на схвалення Податкового кодексу, спрямованого проти підприємців, що вийшли на Майдан.
Чи знає Білозір ставлення виборців до себе? Звісно. Адже після голосування за Податковий кодекс Білозір відімкнула можливість коментування на своєму блозі на Українській правді. І Оксана Білозір планує повертатися і повертатися до свого блогу аби односторонньо транслювати те, що важливо їй.
Чому така різка оцінка? Більшість знає Оксану Білозір за її піснями, одна з яких, а саме "Україночка" могла викликати скупу сльозу української діаспори. На початку 90-их, коли і ми і вона не були зіпсуті політикою, творчість Білозір уособлювалася з національним відродженням.
Часи змінилися, і Білозір змінилася. У 2002 році Білозір вперше стала народним депутатом від "Нашої України", протеже Віктора Ющенка, у лютому 2005 р. призначена Міністром культури. Вже у вересні 2005 року була звільнена з посади. Для Міністерства гіршого менеджера годі було й уявити. У розділі Біографія на сайті Білозір - немає жодного слова про її подальшу політичну кар'єру.
А далі було цікаво. Після позачергових виборів Білозір опинилися в так званій "групі впливу Балоги". Відповідно і усі її подальші голосування за вказівкою спочатку менеджера Ющенка, а нині - Януковича. Здавалося б, Білозір зробила свій вибір на користь регіоналів, і варто її залишити в спокої.
Однак Білозір продовжує видавати з себе політика, який прагне історичної справедливості, як-то визнання Голодомору. Чи уособлює себе з цінностями Майдану, як-то привітання усіх з річницею Помаранчевої революції.
Водночас, це неймовірне фарисейство. Говорити на публіку про Голодомор і водночас вітати гуманітарну політику Табачника. Згадувати Майдан 2004 року і водночас давати один з вирішальних голосів на схвалення Податкового кодексу, спрямованого проти підприємців, що вийшли на Майдан.
Чи знає Білозір ставлення виборців до себе? Звісно. Адже після голосування за Податковий кодекс Білозір відімкнула можливість коментування на своєму блозі на Українській правді. І Оксана Білозір планує повертатися і повертатися до свого блогу аби односторонньо транслювати те, що важливо їй.