Я приїхала з Карпат:) І вже хочу назад:) Вже рівно дві доби як ми вдома, а я ніяк толком не звикну, що навколо мене тихо і спокійно: ніхто не горланить "гражданку" під гітару, не бухає, не робить шашлик, не слухає драмчик на бумбоксі і не оре "Аліна, ти нашо всі снікерси з"їла???" :)))
За чотири дні Карпатських подорожей я встигла: напитися в бусіку по дорозі туди; наніц отверезіти, долаючи чотири кілометри вверх по засніжених горах; нажертися стільки сала, як я за рік їм; навчитись пити по-гуцульськи (ооо, це капєц: всі п"ють з одного гринчака і кажуть до кого п"ють, а той до кого п"ють, не може відмовлятись, отакоє); зробити відро салату (в прямому сенсі, в відрі воно і робилось, бо великих каструль було мало і всі були вже зайняті); зустріти новий рік; покататись на шальоній гойдалці над прірвою (ааа, це афігєнно!); катнутись з гори на клейонці; забити собі поперечний м"яз об якийсь корч, катаютись на тій довбаній клейонці; ледве не зомліти від болі через забитий м"яз, а потім ше годину нити всім, що я вмираю, мене паралізовано і я не можу ходити; накуритись і забути шо мене паралізовано:); нажертись м"яса на місяць вперед; напитись водки на пару місяців вперед; сходити два рази в баньку і один раз мене нать відпіздючили березовими віниками:); пофотатись по окрєсностях; і так-далі-і так далі-і так далі... Кароч, шо говорити, краще подивитись:)