(no subject)
люблю, коли телефонуючи не до мене, люди потрапляють саме до мене. але не надто часто. один такий дзвінок може підняти настрій на кілька днів. може, звичайно, статися й протилежне, але то частіше буває, коли телефонують саме до тебе й потрапляють саме до тебе. тож краще покладатися на випадковість. інколи з випадковими людьми набагато приємніше спілкуватись.
от, наприклад, сьогодні. дзвонить телефон. на екрані - невідомий номер. скоріше всього - бі-лайн.
- Алло, ето Сергей?
- Да, я вас слушаю.(Коли довго шукаєш роботу, то кожен такий дзвінок видається тобі передвісником якоїсь неземної благодаті в абсолютно чіткому земному її оформленні. тобто - роботі)
- А вы занимаетесь разборками?(шоооо?це що за й..трасця його матері?)
- Нет.
- Ну, разборокой Хонды СиАрВи!(от де-де, а в автосервісах якось не доводилося працювати. ніколи. жодного разу. думку, що це черговий жарт когось із друзів намагаєшся відігнати)
- Нет
- Ну как же! У вас же в рекламе это написано!
- А где?
- Ну, на "Чайке"! Вы же на "Чайке"?
- Нет, мы - на Оболони..
- Ну как же...Ну вы ж Сергей?
- Да, это я
- Ну просто у меня много Сергеев
- Я за вас рад...(починає давити сміх)
- Ну вы ж у меня записаны...
- А вы не думали, что не туда попали? По крайней мере не по тому вопросу...
- Нет... не думал
- А вы попробуйте, хорошо? А потом отзвонитесь по результатам. Договорились?
- Ага, хорошо, я вас позже наберу...