.про полювання на зайчика
так от... як я вчора ввчері писав - поки всі працювали, я як самий хитрий поїхав на полювання. жертвою мав стати і таки став у-тю-тю малесенький, пухнастенький... зайчик-пострибайчик. нє, не так ЗАЙЧИСЬКО-ПОСТРИБАЙЧИСЬКО!!! ібо нєфіг! щоправда, тільки один... але ж ПОСТРИБАЙЧИСЬКО!!!
ну оскільки я вчора обіцяв, то покажу вам трохи фото процесу полювання...
отож. заборонений, а тому - огороджений зеленим парканом ліс. їхня стежка проходить ген за тими деревами. он там, - трохи далі - бачите три дерева? то якраз поруч із ними вони й бігають. не часто, але густенько. так мені люди знаючі казали. можна стрілять жаканом і всліпу - так вони кучно йдуть. ну то й полізли ми за той паркан та й до тих дерев, щоб засідку під самісінькою стежкою влаштувати...
вухасте хамло було видно здалеку. і я його відразу помітив. починалася сама цікава стадія полювання - хто кого. я бачив зайця - я йшов за ним. заєць мене не бачив і йшов просто до мене.
але в якийсь момент я перестав бути невидимим мисливцем. ПОБІГАЙЧИСЬКО мене побачило й з задоволеною пикою поперло просто на мене. перезаряджатись уже було ніколи... мало того - слідом за вухатим в мій бік і клешоногий його друзяка попрямував.
я принишк. зайвий рух і я тисну. заєць підійшов упритул. задер голову та й каже ніби до себе
- А давай сфотографіруїмся? ти ж я віжу прафісіанальний фотограф...
я від таких часто однією фразою відбиваюсь, що, мол, дорого вам обійдеться... на цього не подіяло...
- Тебе що, каже, оюбразив хто від самого ранку?
- Нє
- То чого такий сердитий?
Мені аж ніяково стало якось...а й дійсно, чого я такий сердитий з самого ранку?
- Слухай, каже, а ти фотоколажі вмієш робити? Точно ж, - каже - Вмієш. Ну в смислі, альбом зробити. Вміїш-вміїш! А скільки ти за свадьбу візьмеш?
- Та, - кажу - не знімаю я весілля. Не подобається це мені.
- Ну як хочеш. Єсть работа, рєальні дєньгі платять...а він - не любе...
Й пішов. Ось тут я його й дістав...
