.про роботу і пійло
от добре все-таки працювати! нє, працювати добре - то одне, а добре працювати - то, пардон, трошки інше. на рахунок того, що я працюю добре нічого не можу сказати, бо ще тільки входжу в курс справи й редактор, напевне, трохи вкурвлюється моєю роботою. а от те що мені добре працювати - то факт. добре насамперед від того, що мене не вкурвлює моє безробіття. воно хоч тільки офіційне було, але вкурвлювало серйозно.
крім того, на роботі можна почути багато гарних, цікавих і, що головне, - пізнавальних - історій. от хоча б сьогодні. вийшли ми з одним, як виявилося в мене вони й там є, старим знайомим на перекур. ні з того ні з сього зав'язалась розмова про елітні алкоголі. маса задоволення.
історія 1. аква віта
є у норвежців національне пійло під запатентованою назвою akvevit. нічого особливого. просто місцева інтерпретація всім нам добре відомого аква віта. але норвезький - він особливий. бо має свою цікаву історію.
давним-давно - знаю, що фраза заїжджена, але точніше не можу сказати - у середньовіччі, норвеги курили свою горілку з картоплі, а для аромату додавали туди трішки кмину. виходив такий собі гімняний напій. а що робити, як іншого не було, а грітись потрібно? якось їм прийшло замовлення виготовити неміряну кількість традиційної їхньої горілки(а гналася вона здебільшого із картоплі) та відвезти до далекої австралії. вигнали, завантажились та й попливли. подорож під вітрилами через екватор зайняла 4 місяці. дубові діжі, в які поналивали горілку, то нагрівались, то охолоджувались, їх вміст збовтували шторми. врешті-решт кораблі прийшли до австралійського порту. там їх не чекали. виявилось, що "картоплянка" із далекої півночі нікому не потрібна. й без неї спекотно. норвеги були хлопці спокійні - розвернулися та й попливли назад. знову перетнули екватор, знову величезні діжі грілися, студилися, збовтувалися, аж поки не пристали до рідного берега. робити було нічого - вирішили торгувати зі своїми. але коли скуштували бурштиновий напій з першої відчиненої діжі... смак виявився новим - багатшим, глбшим та... та взагалі - в аквавіти був смак! з того часу технологія виготовлення akvevit не змінилася. досі її роблять з картоплі, додають трішки кмину, вантажать на кораблі й здійснюють подорож через екватор. щоправда, як мені сказали, неухильно дотримуються процесу лише при виробництві "Løiten Linje"
історія 2. 3 перцем
ви коли-небудь їздили у росію? а неміров горілку там бачили? а купували ту що "з перцем"? ну, як купували, то ви мали б помітити, що на відміну від нашо немірова з перцем, у їхньому немірові лежать три червоних перчинки. а хто скаже, скільки в нашому лежить? всього дві! чому? от як не дивно, але причина - не в жадібності наших виробників. просто росіяни, коли до них тільки потрапив цей бренд читали на етикетці не "з перцем", а "3 перцем". їх то дуже обурювало, що їх намагаються навіть на банальному обманути - на перці у горілці! написано, що перчини три, а їх тільки дві! неподобство. заради уникнення непорозумінь, компанія вирішила, що простіше переналаштувати виробництво. тепер москалі щасливо читають на етикетці "з перцем", заглядають в пляшку, а там дійсно - три перці! хоча, може й правий був Козьма Прутков, коли писав:"Если на клетке слона прочтёшь надпись «буйвол», не верь глазам своим"
крім того, на роботі можна почути багато гарних, цікавих і, що головне, - пізнавальних - історій. от хоча б сьогодні. вийшли ми з одним, як виявилося в мене вони й там є, старим знайомим на перекур. ні з того ні з сього зав'язалась розмова про елітні алкоголі. маса задоволення.
історія 1. аква віта
є у норвежців національне пійло під запатентованою назвою akvevit. нічого особливого. просто місцева інтерпретація всім нам добре відомого аква віта. але норвезький - він особливий. бо має свою цікаву історію.
давним-давно - знаю, що фраза заїжджена, але точніше не можу сказати - у середньовіччі, норвеги курили свою горілку з картоплі, а для аромату додавали туди трішки кмину. виходив такий собі гімняний напій. а що робити, як іншого не було, а грітись потрібно? якось їм прийшло замовлення виготовити неміряну кількість традиційної їхньої горілки(а гналася вона здебільшого із картоплі) та відвезти до далекої австралії. вигнали, завантажились та й попливли. подорож під вітрилами через екватор зайняла 4 місяці. дубові діжі, в які поналивали горілку, то нагрівались, то охолоджувались, їх вміст збовтували шторми. врешті-решт кораблі прийшли до австралійського порту. там їх не чекали. виявилось, що "картоплянка" із далекої півночі нікому не потрібна. й без неї спекотно. норвеги були хлопці спокійні - розвернулися та й попливли назад. знову перетнули екватор, знову величезні діжі грілися, студилися, збовтувалися, аж поки не пристали до рідного берега. робити було нічого - вирішили торгувати зі своїми. але коли скуштували бурштиновий напій з першої відчиненої діжі... смак виявився новим - багатшим, глбшим та... та взагалі - в аквавіти був смак! з того часу технологія виготовлення akvevit не змінилася. досі її роблять з картоплі, додають трішки кмину, вантажать на кораблі й здійснюють подорож через екватор. щоправда, як мені сказали, неухильно дотримуються процесу лише при виробництві "Løiten Linje"
історія 2. 3 перцем
ви коли-небудь їздили у росію? а неміров горілку там бачили? а купували ту що "з перцем"? ну, як купували, то ви мали б помітити, що на відміну від нашо немірова з перцем, у їхньому немірові лежать три червоних перчинки. а хто скаже, скільки в нашому лежить? всього дві! чому? от як не дивно, але причина - не в жадібності наших виробників. просто росіяни, коли до них тільки потрапив цей бренд читали на етикетці не "з перцем", а "3 перцем". їх то дуже обурювало, що їх намагаються навіть на банальному обманути - на перці у горілці! написано, що перчини три, а їх тільки дві! неподобство. заради уникнення непорозумінь, компанія вирішила, що простіше переналаштувати виробництво. тепер москалі щасливо читають на етикетці "з перцем", заглядають в пляшку, а там дійсно - три перці! хоча, може й правий був Козьма Прутков, коли писав:"Если на клетке слона прочтёшь надпись «буйвол», не верь глазам своим"