When the day is long... (c)

[indiansummmer]

Шось таке написалося... Здається,жіночно....
***
Тікаю
Збирати до купи перше пожовкле латаття.
Ходити навшпиньках між стін і дверей
Хотіла мовчати більше,
Щоб більше дізнатись,
Натомість питаю тебе,куди на ночівлю
Летять кажани
Вдень

Комусь не чекається вголос на мокрих перонах
Ти думаєш чемність врятує мене від дощу?
Мовчати то значить з собою не бути знайомим
Тремтіти то значить не знати сну.

Від води пахне тліном,
Так кажуть,але як на мене - то тілом.
І кошик багаття спрагло ковтає сутінь
Порожні міста
Вчаться жити і вибачатись,
Порожні квартири
Чекають німих немовлят.

Час гасне поскрізь.
Пороникає в щілини смутку.
В хмари дощу і в дошки посивілих горищ
Зіггі Стардаст
Ти станеш дуже могутнім
Лише в очі мені не дивись.