Монастир-привид між селами Коржівка та Вовчок (Немирівський район)
Історіями про привидів, які живуть в старовинних монастирях, зараз нікого не здивуєш. А от щоб привидом був сам монастир - це щось новеньке!
Я бачив цей монастир на власні очі. Більш того, я навіть його сфотографував, але в мережі немає жодних документальних доказів його існування! Невідомо, коли й ким він був збудований та як називався. Він, неначе та Нессі, на хвильку грайливо виринув із золотих хвиль пшеничного моря та знов розчинився у небутті...
На перший погляд, ніщо не віщувало ніяких таємниць. Про існування монастиря я дізнався із 2-верстової карти видання 1915 року. Мене тоді зацікавив той факт, що святиня знаходилась просто посеред поля, тож я вирішив перевірити, чи залишилось від нього бодай щось до нашого часу.
На мою радість, супутниковий знімок чітко показав, що монастир і зараз в доволі непоганому стані. Принаймні згори добре видно контури церкви із характерною вівтарною частиною. Більш того, на ній є дах! І хоча саме подвір'я виглядало вкрай занедбано (до нього не було видно навіть дороги!), я вирішив коли-небудь туди дістатись. Влітку 2016 я врешті-решт зробив це!
Чесно кажучи, монастир не був головною метою моєї подорожі. Я вирішив прогулятися пішки вздовж Бугу від Райгорода до Брацлава та включив колишню святиню однією з точок свого маршруту.
Коли я проминав Коржівку, за плечима було вже близько 25 кілометрів під спекотним липневим сонцем, й до того ж я примудрився спалити ноги, бо був в бриджах. Через все це, вперше побачивши на обрії монастир, я неабияк занепокоївся. Хоча церква була за якихось 400 метрів від дороги, я б фізично не зміг дістатись до неї навпрошки через колючу пшеницю...
Але мені пощастило! Виявилось, що до колишнього монастиря веде колія просто серед колосся, тож я рушив вперед.
В оточенні стиглої золотої пшениці монастирські руїни виглядали особливо привабливо.
Колишнє подвір'я заросло буйними хащами, з-під яких було видно лише церкву та руїни іще якоїсь будівлі (можливо, тут були монастирські келії).
Для того щоб читачі краще розуміли масштаби заростей, просто скажу, що споруда на фото - 2-поверхова!
А от і сама церква, яку було так добре видно з супутника.
Оцінивши джунглі навколо храму, вирішив навіть не пробувати йти до входу, тож фотографій зсередини не буде. Натомість трохи покопирсаюсь в історії.
Повернувшись додому, став шукати інформацію про монастир. Спершу здавалось, що в цьому немає нічого складного. На Панораміо віднайшлась фотографія користувача під ніком Smyk, яка була підписана "Закинутий Преображенський монастир 18 ст. біля Вовчка Немирівського".
Ну що, справу розкрито? - Якби ж то!
Позаяк теперішні руїни знаходиться в полі між селами Вовчок та Коржівка, може видатись, що це і є залишки колишнього Преображенського монастиря. Але це не так!
Справа в тому, що в Немирівському районі є два села під назвою Вовчок. Колись один із них називався Брацлавським, а інший - Немирівським. І монастирські руїни знаходяться якраз біля Вовчка Брацлавського.
А от Преображенський монастир знаходився за 7-8 звідси у Вовчку Немирівському! Причому, як видно із "Опису парафій та церков" Юхима Сіцинського, він знаходився не посеред поля, а в центрі села. Більш того, там таки читаємо, що сам монастир був зруйнований ще в сиву давнину, а на його місці збудували парафіяльну церкву.
Тож мені довелося шукати інформацію самотужки, а її, як на зло, ніде не було! Звісно, я був готовий до до того, що монастир не внесений до реєстрів культурної спадщини. Але те, що про нього немає ніяких згадок ані в інтернеті, ані в дореволюційних виданнях, на кшталт того ж таки Сіцинського, стало для мене сюрпризом...
Бодай якусь інформацію вдалось відшукати лише на сайті Райгородської громади, до якої належить і село Коржівка. І хоча в історичній довідці про монастир сила-силенна неточностей (бо ж писалась із свідчень старожилів), але матеріал надзвичайно цінний, бо ж це взагалі єдина згадка про цю святиню!!
Далі буду цитувати рядки із сайту та доповнюватиму їх коментарями.
"Десь у 1800 році був побудований жіночий монастир на території с. Свинциці (теперішня назва с. Коржівка) На території монастиря була розташована церква в яку ходили молитися. Також там ще був побудований будиночок де жителі монастиря відпочивали."
Хоча назва монастиря лишилась невідомою, але хоча б стало ясно, що він був жіночим. А от із датою будівництва промахнулися років на 100. Якби монастир вже був у ХІХ столітті, про нього неодмінно було б згадано на сторінках "Опису парафій та церков", яка вийшла в 1901 році чи в інших статистичних довідниках. Отже, святиню було збудовано на початку ХХ століття.
"З вікон будиночка де жили і відпочивали жителі монастиря було видно красивий садок в якому була пасіка. На території монастиря була викопана криниця. Біля неї був посаджений дуб, який росте і по даний час. З навколишніх сіл люди приходили в монастир навчатися вишивати і ткати. "
Залишки колишнього саду і досі проглядаються навіть з супутника. Цікаво, чи залишилось донині щось від криниці?
"Під час війни люди з навколишніх сіл ховалися від німців у монастирі. З Пархилівки одна сім'я теж туди бігла ховатися, але на околиці села в хатині на горищі засіли німці, які їх розстріляли. На тому місці, де розстріляли сім'ю, люди поставили дерев'яний хрест."
А от це, швидше за все, місцева легенда. Карта 1935 року показує, що хрест біля Пархилівки (нині це частина Вовчка) стояв іще до війни.
На цьому історичні відомості про монастир вичерпуються. Від себе можу додати, що закрили його вже в перші роки радянської влади, бо на карті 1928 року поряд з ним вже стоїть літера "б", тобто "бувший"...
Далі я рушив в напрямку Брацлава, а монастир залишився бовваніти привидом посеред поля. Можливо, колись я ще повернуся сюди. Бажано ранньою весною...
Я бачив цей монастир на власні очі. Більш того, я навіть його сфотографував, але в мережі немає жодних документальних доказів його існування! Невідомо, коли й ким він був збудований та як називався. Він, неначе та Нессі, на хвильку грайливо виринув із золотих хвиль пшеничного моря та знов розчинився у небутті...
На перший погляд, ніщо не віщувало ніяких таємниць. Про існування монастиря я дізнався із 2-верстової карти видання 1915 року. Мене тоді зацікавив той факт, що святиня знаходилась просто посеред поля, тож я вирішив перевірити, чи залишилось від нього бодай щось до нашого часу.
На мою радість, супутниковий знімок чітко показав, що монастир і зараз в доволі непоганому стані. Принаймні згори добре видно контури церкви із характерною вівтарною частиною. Більш того, на ній є дах! І хоча саме подвір'я виглядало вкрай занедбано (до нього не було видно навіть дороги!), я вирішив коли-небудь туди дістатись. Влітку 2016 я врешті-решт зробив це!
Чесно кажучи, монастир не був головною метою моєї подорожі. Я вирішив прогулятися пішки вздовж Бугу від Райгорода до Брацлава та включив колишню святиню однією з точок свого маршруту.
Коли я проминав Коржівку, за плечима було вже близько 25 кілометрів під спекотним липневим сонцем, й до того ж я примудрився спалити ноги, бо був в бриджах. Через все це, вперше побачивши на обрії монастир, я неабияк занепокоївся. Хоча церква була за якихось 400 метрів від дороги, я б фізично не зміг дістатись до неї навпрошки через колючу пшеницю...
Але мені пощастило! Виявилось, що до колишнього монастиря веде колія просто серед колосся, тож я рушив вперед.
В оточенні стиглої золотої пшениці монастирські руїни виглядали особливо привабливо.
Колишнє подвір'я заросло буйними хащами, з-під яких було видно лише церкву та руїни іще якоїсь будівлі (можливо, тут були монастирські келії).
Для того щоб читачі краще розуміли масштаби заростей, просто скажу, що споруда на фото - 2-поверхова!
А от і сама церква, яку було так добре видно з супутника.
Оцінивши джунглі навколо храму, вирішив навіть не пробувати йти до входу, тож фотографій зсередини не буде. Натомість трохи покопирсаюсь в історії.
Повернувшись додому, став шукати інформацію про монастир. Спершу здавалось, що в цьому немає нічого складного. На Панораміо віднайшлась фотографія користувача під ніком Smyk, яка була підписана "Закинутий Преображенський монастир 18 ст. біля Вовчка Немирівського".
Ну що, справу розкрито? - Якби ж то!
Позаяк теперішні руїни знаходиться в полі між селами Вовчок та Коржівка, може видатись, що це і є залишки колишнього Преображенського монастиря. Але це не так!
Справа в тому, що в Немирівському районі є два села під назвою Вовчок. Колись один із них називався Брацлавським, а інший - Немирівським. І монастирські руїни знаходяться якраз біля Вовчка Брацлавського.
А от Преображенський монастир знаходився за 7-8 звідси у Вовчку Немирівському! Причому, як видно із "Опису парафій та церков" Юхима Сіцинського, він знаходився не посеред поля, а в центрі села. Більш того, там таки читаємо, що сам монастир був зруйнований ще в сиву давнину, а на його місці збудували парафіяльну церкву.
Тож мені довелося шукати інформацію самотужки, а її, як на зло, ніде не було! Звісно, я був готовий до до того, що монастир не внесений до реєстрів культурної спадщини. Але те, що про нього немає ніяких згадок ані в інтернеті, ані в дореволюційних виданнях, на кшталт того ж таки Сіцинського, стало для мене сюрпризом...
Бодай якусь інформацію вдалось відшукати лише на сайті Райгородської громади, до якої належить і село Коржівка. І хоча в історичній довідці про монастир сила-силенна неточностей (бо ж писалась із свідчень старожилів), але матеріал надзвичайно цінний, бо ж це взагалі єдина згадка про цю святиню!!
Далі буду цитувати рядки із сайту та доповнюватиму їх коментарями.
"Десь у 1800 році був побудований жіночий монастир на території с. Свинциці (теперішня назва с. Коржівка) На території монастиря була розташована церква в яку ходили молитися. Також там ще був побудований будиночок де жителі монастиря відпочивали."
Хоча назва монастиря лишилась невідомою, але хоча б стало ясно, що він був жіночим. А от із датою будівництва промахнулися років на 100. Якби монастир вже був у ХІХ столітті, про нього неодмінно було б згадано на сторінках "Опису парафій та церков", яка вийшла в 1901 році чи в інших статистичних довідниках. Отже, святиню було збудовано на початку ХХ століття.
"З вікон будиночка де жили і відпочивали жителі монастиря було видно красивий садок в якому була пасіка. На території монастиря була викопана криниця. Біля неї був посаджений дуб, який росте і по даний час. З навколишніх сіл люди приходили в монастир навчатися вишивати і ткати. "
Залишки колишнього саду і досі проглядаються навіть з супутника. Цікаво, чи залишилось донині щось від криниці?
"Під час війни люди з навколишніх сіл ховалися від німців у монастирі. З Пархилівки одна сім'я теж туди бігла ховатися, але на околиці села в хатині на горищі засіли німці, які їх розстріляли. На тому місці, де розстріляли сім'ю, люди поставили дерев'яний хрест."
А от це, швидше за все, місцева легенда. Карта 1935 року показує, що хрест біля Пархилівки (нині це частина Вовчка) стояв іще до війни.
На цьому історичні відомості про монастир вичерпуються. Від себе можу додати, що закрили його вже в перші роки радянської влади, бо на карті 1928 року поряд з ним вже стоїть літера "б", тобто "бувший"...
Далі я рушив в напрямку Брацлава, а монастир залишився бовваніти привидом посеред поля. Можливо, колись я ще повернуся сюди. Бажано ранньою весною...