Маріїнський палац Старої Прилуки
Originally posted by mr_brut at Маріїнський палац Старої Прилуки
Достеменно невідомо, хто будував Прилуцький палац. Дехто навіть приписував його Барлотомео Растреллі. Це, звісно, не так. Але джерело натхнення архітектора - безумовно київський Маріїнський палац.
Споруда не одразу набула такого вигляду. Перший палац збудували за ґаздування якогось Олександра Мацея, наприкінці XVIII століття. Згодом - ґрунтовно перебудували коштом нового власника, Чеслава Здзеховського. Тоді, чи вже за Меринга, останнього власника, зруйнувався та фактично зник третій поверх.
Взагалі-то Стара Прилука - містечко давнє, згадується мало не в Іпатіївському літописі 1146-го року. Тривалий час тут господарювали князі Збаразькі. За Януша Збаразького, брацлавського воєводи, було збудовано невеличкий замок, від якого залишилась лише згадка та натяк на вали.
В козацькі роки Стара Прилуга була сотенним містечком - найвища кар’єрна ступінь. Після руїни Прилука - класичне єврейське містечко. Силами підприємливих новосельців в другій половині XIX століття будується кілька мануфактур.
Тим часом у Києві блискуче будував свою лікарську кар’єру уродженець Саксонії Федір Меринг. За короткий час клієнтами лікаря став увесь цвіт нинішньої української столиці. Багатіїв Меринг обслуговував за грубі гроші, а незаможних, зокрема і київських юдеїв - часто лікував задурно.
Єврейські родини, як відомо, чималенькі. Часом кажуть, що всі євреї родичі. Тож на подяку, провінційна рідня пацієнтів Меринга допомагала підприємливому світилу медицини скуповувати за дешево землі та маєтності. Аби було.
В принципі, лікар не забував і про столичну нерухомість - йому належав величезний маєток на Липках та мало не пів Хрещатика. А крім того - чималі землі у губерніях. Один із маєтків, після смерті лікаря в 1887-му, дістається сину, Сергію Мерингу. (Втім, є версія, що власне Прилуцький маєток Меринг-молодший виграв в карти).
Сергій Федорович, як я вже сказав, знову перебудовує палац. Новий господар також розбудовує тутешні виробництва: цегельню, винокурню, млин. Будується і церква Преображення Господнього.
Місцеві жителі переказують, що храм, зведений німецьким інженером Р. Краусом, надміцний. І завдячують цьому особливому фундаменту, залитому у колишній вигрібній ямі, куди селяни роками скидали тухлі яйця. Кажуть, що будова вартувала 25 тисяч рублів, половину з яких профінансував поміщик.
Тридцять років храм стояв зачиненим, деякий час служив за склад. Зараз - діючий. Селяни пишаються, що і досі, попри непрості роки запустіння, в столітніх стінах ні тріщинки.
Натомість палац Меринга переживає не кращі часи. Роки багатства про яке і досі згадують, шукаючи мерингові скарби, давно у минулому. Облуплені фасади, понівечена ліпнина. Від парку, що колись оточував палац, теж мало що залишилось.
Несподівані арабські інтер’єри розцяцьковані та все ж облуплені. Важко сказати, чиєю фантазією «маріїнський палац» дістав мавританське начиння. Як і те, чи дійсно та ліпнина була таких несамовитих кольорів.
Однак мозаїчна підлога та стіни без сумніву оригінальних барв. Власне, це все, що залишилось від палацового начиння. За описом 1925-го року будівля складалась з 45кімнат «цінної архітектури». Нині значна їх частина взагалі позабивана дошками.
З 1950-х у будівлі діє школа. Нині - це інтернат для дітей з особливими потребами.
Стара Прилука на картах Google. Село Липовецького району Вінницької області. Проїзд від Києва - 225 км (біля 3 годин дороги), від Вінниці - 32 км.
Достеменно невідомо, хто будував Прилуцький палац. Дехто навіть приписував його Барлотомео Растреллі. Це, звісно, не так. Але джерело натхнення архітектора - безумовно київський Маріїнський палац.
Споруда не одразу набула такого вигляду. Перший палац збудували за ґаздування якогось Олександра Мацея, наприкінці XVIII століття. Згодом - ґрунтовно перебудували коштом нового власника, Чеслава Здзеховського. Тоді, чи вже за Меринга, останнього власника, зруйнувався та фактично зник третій поверх.
Взагалі-то Стара Прилука - містечко давнє, згадується мало не в Іпатіївському літописі 1146-го року. Тривалий час тут господарювали князі Збаразькі. За Януша Збаразького, брацлавського воєводи, було збудовано невеличкий замок, від якого залишилась лише згадка та натяк на вали.
В козацькі роки Стара Прилуга була сотенним містечком - найвища кар’єрна ступінь. Після руїни Прилука - класичне єврейське містечко. Силами підприємливих новосельців в другій половині XIX століття будується кілька мануфактур.
Тим часом у Києві блискуче будував свою лікарську кар’єру уродженець Саксонії Федір Меринг. За короткий час клієнтами лікаря став увесь цвіт нинішньої української столиці. Багатіїв Меринг обслуговував за грубі гроші, а незаможних, зокрема і київських юдеїв - часто лікував задурно.
Єврейські родини, як відомо, чималенькі. Часом кажуть, що всі євреї родичі. Тож на подяку, провінційна рідня пацієнтів Меринга допомагала підприємливому світилу медицини скуповувати за дешево землі та маєтності. Аби було.
В принципі, лікар не забував і про столичну нерухомість - йому належав величезний маєток на Липках та мало не пів Хрещатика. А крім того - чималі землі у губерніях. Один із маєтків, після смерті лікаря в 1887-му, дістається сину, Сергію Мерингу. (Втім, є версія, що власне Прилуцький маєток Меринг-молодший виграв в карти).
Сергій Федорович, як я вже сказав, знову перебудовує палац. Новий господар також розбудовує тутешні виробництва: цегельню, винокурню, млин. Будується і церква Преображення Господнього.
Місцеві жителі переказують, що храм, зведений німецьким інженером Р. Краусом, надміцний. І завдячують цьому особливому фундаменту, залитому у колишній вигрібній ямі, куди селяни роками скидали тухлі яйця. Кажуть, що будова вартувала 25 тисяч рублів, половину з яких профінансував поміщик.
Тридцять років храм стояв зачиненим, деякий час служив за склад. Зараз - діючий. Селяни пишаються, що і досі, попри непрості роки запустіння, в столітніх стінах ні тріщинки.
Натомість палац Меринга переживає не кращі часи. Роки багатства про яке і досі згадують, шукаючи мерингові скарби, давно у минулому. Облуплені фасади, понівечена ліпнина. Від парку, що колись оточував палац, теж мало що залишилось.
Несподівані арабські інтер’єри розцяцьковані та все ж облуплені. Важко сказати, чиєю фантазією «маріїнський палац» дістав мавританське начиння. Як і те, чи дійсно та ліпнина була таких несамовитих кольорів.
Однак мозаїчна підлога та стіни без сумніву оригінальних барв. Власне, це все, що залишилось від палацового начиння. За описом 1925-го року будівля складалась з 45кімнат «цінної архітектури». Нині значна їх частина взагалі позабивана дошками.
З 1950-х у будівлі діє школа. Нині - це інтернат для дітей з особливими потребами.
Стара Прилука на картах Google. Село Липовецького району Вінницької області. Проїзд від Києва - 225 км (біля 3 годин дороги), від Вінниці - 32 км.