New York City
..Кам"яні джунглі, де втілюються мрії..Не все так пафосно, як здається. Манхетен зразу нагадав мені Київ. Красивою архітектурою, хамською поведінкою водіїв, наглістю пішоходів і шаленим темпом. (ага - височезні хмарочоси, але туди не обов"язково заглядати). Місто наповнене історією, пам"ятками архітектури, мексиканцями, музеями і красивим ОДНИМ парком на все місто - Central Park.Спершу вразив Музей Природничої Історії.
Звідти ми направились в Central Park - зразу за рогом. Цю відстань ми йшли хвилин 20. Хурделиця била в лице, чоботи застрявали по коліна в снігу. Нью Йорк кидав виклик...
Пити зовсім не хотілось. Сніжинки, потрапивши на лице, топились і струмочками стікали. Сніг віяв зі всюди - зверху, збоку і навіть знизу (Ньюйорківські протяги давали жару). Сніг різав очі, але нас це не лякало. Оскільки, всі були вихідцями з Тернополя. Профорсувавши Парк вздовж і впоперек в пошуках кафе, де знімали Друзі - Central Perk, нас осінило - його нема в природі. Повертались до Бродвею пустими вуличками. Безлюдний Нью Йорк буває лише в фільмах про кінець світу, тому мені порадили запам"ятати це видовище. Маршрутки вразили наповал. Зупиняються на помах руки, платиться за проїзд - "передайте будь ласка", зупиняються на вимогу пасажира - "на наступній". Біля водія надписи - "дверима не стукати". Водії або мексиканці або чорні. Репак на всю маргрутку. (Прям як на Троєщину).
Знаменитий Бродвейський Radio City Hall порадував Різдв"яним мюзиклом і шістдесятьма парами струнких ніжок. Море позитиву і ендорфіну.
Перший день в НЙ закінчився шуфлею, двома метрами снігу і гарячим чаєм.
Ніщо так не радує серце як зустріч Айсекерів на нейтральній території. Особливо raffaelka i Свєти Кройчик. Нареготались, похвалились і роз"їхались. "До наступних зустрічей"...
Один день, все-таки, вдалось залишитись вдома, в веселій компанії сестри і швагра. Поки лахматий сніг досипував вікна. Подуріли, поговорили, поплакали, помовчали...
В НЙ навіть сонце в добі стає раніше. На цей раз в Манхетені нерозчищеного снігу було стільки ж, а людей в 10 разів більше. Настправді всі цікавинки НЙ можна обійти за один Манхетен.
І Empire State Building
I Катедру Св. Патріка
І Центральну бібліотеку
І Ground Zero (де колись стояли близнюки)
І Золоте Теля
Для статистики - в НЙ сіті живе 8 млн населення.
Окремо вразили Статуя Свободи і Музей Іміграції, які находяться на двох окремих островах на річці Гудзон, яка в свою чергу розділяє два штати - New York i New Jersey. Статуя - Велична і Свободна. Спочатку служила маяком для кораблів, які входили в гавань. Має висоту 93 метри (менша за Родіну Мать в Києві - 100). Це був перший знак американської свободи, який бачили припливаючі імігранти. Їх висаджували на Ellis Island, там де зараз Музей іміграції. Там вони проходили медичну, кримінальну і фінансову перевірку. В кого виявляли смертельну і або інфекційну хвороби, того відправляли назад на землю предків. (Процес відбувався так: маса народу зійшовши з корабля з клунками, потрапляла в багажний зал (там, до речі, зараз в базі даних можна знайти своїх родичів, якщо хтось колись ненароком ставав на землю нового світу). При виході з залу стояв лікар, в якого було менше чим хвилина, щоб виявити ознаки небезпечної хвороби. Щасливчиків пропускали дальше на кримінальний і фінансовий огляд. Хворим же позначали крейдою на полі піджака назву хвороби. Дальше вони проходили детальний огляд. Якщо і там не щастило, лягали на лікування. В той час їхні здорові родичі відсиджувались в спеціальних будиночках. І якщо лікування не помагало тоді хворого відправляли додому.Все справедливо і лояльно - як в Америці)
Нью Йорк залишив багато відчуттів. Місто свободи, надій і реалізованих мрій. Одне я знаю точно - туди я ще повернуся!..