«Их там нет»: як в УПЦ (МП) пояснюють спіслужіння с представниками Константинополя
Ілля Бей, Дмитро Горєвой
Вчора портал Cerkvarium опублікував матеріал, у якому було доведено факт спіслужіння Керуючого справами УПЦ (МП) митрополита Антонія та заступника голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦС) УПЦ (МП) прот. Миколи Данилевича з представниками Константинопольського патріархату, що заборонено внутрішніми документами РПЦ та УПЦ (МП). Сьогодні ж з’явився офіційний коментар ВЗЦС щодо цього матеріалу.
Подаємо аналіз основних положень офіційного коментаря та вважаємо, що оприлюднені тези лишень підтверджують раніше викладену Cerkvarium інформацію.
Рішення РПЦ від 15.10.2018 року та УПЦ від 13.11.2018 року, згідно з якими припиняється євхаристичне спілкування з Константинопольським Патріархатом, не розповсюджується на інші Помісні Церкви, в яких би близьких історичних чи духовних стосунках Помісні Церкви не були з Константинополем.
Подвійна юрисдикція цих територій підтверджує, а не заперечує, належність цих територій до юрисдикції Константинопольського патріархату.
Як зазначено у самій заяві Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП), «північні території» перебувають у подвійному підпорядкуванні. Вони належать до юрисдикції Вселенського престолу, однак перебувають під адміністративним керівництвом Афін. Тобто ці землі належать юрисдикції Константинополя, однак за ікономією керуються Синодом з Афін. Більше того, саме патріарха Варфоломія митрополити цих територій поминають як свого предстоятеля, визнаючи своїм керівником саме його.
Ця ситуація дещо подібна до ситуації з самою УПЦ (МП). Формально тут є власний предстоятель, але на кожній парафії поминають патріарха Московського, декларуючи, тим самим, свою справжню церковну приналежність. Тобто передача «адміністративних» повноважень Синоду УПЦ (МП) була зроблена лише для того, щоб створити видимість автономії. Митрополит Київський є членом московського Синоду, отже виконує всі рішення московського Синоду.
Принагідно повідомляємо, що існує внутрішнє розпорядження Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, згідно з яким дозволяється співслужіння з ієрархами північних митрополій ЕПЦ, якщо останні представляють саме Елладську Церкву. У випадку, якщо ієрархи північних митрополій представляють Константинопольський Патріархат, співслужіння забороняється.
Існування саме «внутрішнього розпорядження» є найкращим свідоцтвом подвійних стандартів у Московському патріархаті. І це зрозуміло - інакше Московський патріархат зовсім швидко опинився б у тотальній ізоляції.
Більше того, із заяви не зрозуміло, яким чином митрополити «північних територій» у одних випадках можуть представляти Елладську Церкву, а у інших Константинопольську. Цей пасаж радше схожий на словесну еквілібристику, ніж на реальне пояснення канонічних реалій на території північної Греції. Такий спосіб виправдовування нагадує «пояснення» про відпускників та звільнених кадрових військовослужбовців РФ, які воюють проти України на Донбасі. Вражає також і спорідненість аргументації в УПЦ (МП) та офіційних речників Росії.
Остання ситуація мала місце 19 жовтня 2018 року на святкуваннях у болгарському місті Русе, де митрополит Бориспільський і Броварський Антоній не співслужив за літургією, оскільки у ній брав участь ієрарх північних територій ЕПЦ митрополит Серреський Феолог, який тоді представляв на святкуваннях Константинопольського Патріарха, про що було ним повідомлено до початку святкувань. На святкуваннях у Варні 13.02.2019 року митрополит Едеський Іоіль та митрополит Еласонський Харитон представляли Елладську Православну Церкву, а не Константинопольський Патріархат, про що ними було повідомлено ще до початку святкувань. Також це підтверджується тим фактом, що під час богослужіння у Варні грецькі архієреї стояли за диптихом на місці Елладської Церкви, а не Константинопольської, тобто не на першому місці, а на одинадцятому, що чітко видно з фотографій на офіційному сайті УПЦ. Оскільки у Варні були представники не всіх, а лише деяких Помісних Церков, то митрополити Елладської Церкви стояли після сербського і перед польським архієреєм, що також можна прослідкувати на фотографіях.
Насправді, логіка канонів дуже проста і невмолима. Апостольське правило № 10 говорить: «Якщо хтось помолиться з відлученим від церковного спілкування, навіть якщо це у домі, нехай буде також відлученим».
З точки зору Москви, патріарх Варфоломій після співслужіння з митрополитом Епіфанієм підпадає під московську анафему на Філарета та всіх, хто співслужив із ним. Відповідно, всі, хто служить з Варфоломієм, чи навіть згадує його під час Євхаристії, за зазначеним каноном мають Москвою розглядатися як відкинуті від церковного спілкування. І тут коло замикається: як тільки хтось з Московського патріархату візьме участь у спільному богослужінні з тими, хто поминає Вселенського патріарха - тобто декларує свою євхаристичну єдність із ним - підпадає під ту саму анафему на Філарета і має розглядатися як розкольник. Отже, розкольниками з московської точки зору є всі учасники богослужіння в Варні, зокрема патріарх Болгарський Неофіт, і, звісно, митрополит Антоній (Паканич).
За Літургією у Варні також співслужив представник Руської Православної Церкви в Софії архімандрит Вассіан (Змєєв), що також ще раз підтверджує вищевикладене.
Це свідчить лише про те, що архімандрит Вассіан також підпадає під анафему на Філарета і всіх, хто спів служив йому, але аж ніяк не виправдовує ситуацію. Проте варто зазначити, що арх. Вассіан, на відміну від митрополита Антонія та прот. Миколи Данилевича, порушив менше церковних настанов. Він не дотримався тільки рішень Синоду РПЦ, на відміну від митрополита Антонія та прот. Миколи Данилевича, які порушили ще й рішення Синоду УПЦ (МП), постійним членом якого і є сам митрополит Антоній.
Поїздка до Варни відбулася з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, про що згадано в офіційному повідомленні на сайті УПЦ, і всі ці моменти, про які йдеться в статті, були попередньо погоджені.
Це значить, що митрополита Антонія свідомо відправили взяти участь у тому богослужінні, де мали служити митрополити «нових територій», при чому ще до того, як стало відомо, яку саме Церкву представлятимуть митрополити Іоіль і Харитон.
Таким чином, жодних порушень рішень УПЦ чи благословення Священноначалля українська церковна делегація у Варні не вчинила, а діяла згідно з настановами Священноначалля.
Вочевидь в УПЦ (МП) плекали надію, що ніхто не дізнається про участь митрополита Антонія у тих богослужіннях, де поминається патріарх Варфоломій та беруть участь представники Константинопольського патріархату. Але так не сталося, як гадалося.
Очевидно, що публікація на згаданому сайті містить безпідставні звинувачення, які ґрунтуються на нерозумінні чи незнанні певних особливостей міжправославних стосунків, та має на меті створити негативний інформаційний привід під виглядом нібито викриття порушень. Окрім цього в цій статті вбачається невідповідність основним журналістським стандартам, якими повинні керуватись журналісти у своїй професійній діяльності.
Легше за все звинуватити опонента у некомпетентності, але факти залишаються фактами. Митрополит Антоній у Болгарії стояв за одним престолом та причащався з однієї чаші з тими, хто визнає Православну церкву України і поминає Вселенського патріарха, отже сам підпадає під московську анафему.
Додамо цитату з виступу самого фігуранта: «Якщо якась Церква визнає розкольників, нову Церкву, тоді вона не може співслужити з нами». Але у Варні сталося саме це.
***
Насправді ж ніяке виправдання, що митрополити Іоіль та Харитон начебто належать чи представляли саме Елладську, а не Константинопольську церкву, не допоможуть. УПЦ (МП) слід вчинити згідно Євангелія - «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мф. 5:37), - та визнати, що зазначені клірики порушили настанови Священних Синодів УПЦ (МП) та РПЦ і повинні понести відповідне церковне покарання.
Якщо ж у Синоді УПЦ (МП) чи Синоді РПЦ не захочуть покарати митр. Антонія та прот. Миколу Данилевича, тоді прийдеться визнати нікчемність рішень РПЦ та УПЦ (МП) про розрив євхарістійного спілкування з Константинопольським патріархатом.