Миколаїв. Частина 1.
З дитинства я любив розглядати мапи країн, міст, звертати увагу на особливості місцевості. Ще з тих часів мене особливо приваблював Миколаїв на мапі, своїми контурами. Місто розташоване на півострові, обмежене з трьох сторін водою. Я в Миколаєві вже був раніше, коли мені було чи то 10 чи то 11 років, та місто пам'ятаю погано, лише пам'ятаю, що зоопарк був там дуже класний, отже я приїздив як в зовсім незнайоме місто. В Миколаєві я пробув загалом 4 дні, більшість часу був зайнятий у справах і лише декілька годин після роботи мав на огляд міста. Однак оглянув достатньо, щоб скласти своє враження про нього. Миколаїв мені сподобався, етака суміш Одеси з Запоріжжям. Так, в архітектурі і розвитку вони намагалися рівнятися на Одесу, а ось люди, ціни вже як в Запоріжжі. Я довго думав як розповісти про це місто і вирішив, що найкращим буде просто відновити прогулянку, з короткими відступами, так як я сам відкривав для себе Миколаїв.
А тепер я перейду до самого оповідання. Поїзд Запоріжжя-Одеса змінив розклад і тепер ти до Миколаєва приїздиш не серед глибокої ночі, а о 5 ранку, що є дуже добре.
Знайомство з містом почалося з вокзалу і мабуть тут він найгірший серед вокзалів обласних центрів України, ще і гілка неелектрифікована та і взагалі потягів до інших міст ходить мало.
На вокзалі, як і в Нікополі висить "Їх розшукує міліція", мабуть тільки в ці міста можуть завітати ці пани, адже в інших містах я і не бачив таких об'яв
Нам треба було вбити десь час до 9 ранку, тому вирішено було просто прогулятися містом. Вперше таке бачу, люди кажуть що то сонячні батареї радянського типу
Далі ми сіли на тролейбус і поїхали до центру. Вийшли на кордоні Слобідки і центру навпроти Кафедрального собору Касперівської ікони Божої матері. Храм відкритий у 1916 році. За совків він був клюбом і вже за незалежність віданний Київському патріархату
Якось білі вікна негармонічно виглядають
Загалом же через те що місто обмежену площу то після революції воно розвивалося хаотично, тобто посеред старого міста будувалися 5-9 поверхівки і зараз це продовжується, так навпроти собору стоїть ТЦ сумнівної краси
Відступ. Загалом же в місті багато будується, але як і по всій Україні в естетичному плані воно м'яко кажучи ніяке.
БЦ Шевченко
Ще якийсь БЦ
Є і такі недобудови посеред центру
І такі одоробла
Житло сучасне
І навіть будується в місті 20-ти поверхівка
Далі ми продовжили прогулянку пр. Леніна. Як і в Запоріжжі він витягнутий вздовж міста на 8 км і є важливою транспортною артерією. Раніше він називався Херсонською вулицею, тому що переходив в трасу на Херсон. виглядав ось так
Сьогодні на проспекті хаос в архітектурному плані і намішані різні епохи, впринципі це навпаки іде йому в плюс. Ось наприклад будинок художників
А тут мені привидівся Харків
А це неймовірної краси веранда у кафе
Так не поспішаючи ми дійшли до перехрестя з центральною вулицею міста - Радянською. Не бійтеся тих назв, насправді в місті не так вже і багато радянських топонімів.
На будинку висить неймовірної краси годинник, моє імхо
Вул. Радянська - пішохідна, але мені і досі не зрозуміло, як це повинні розуміти не місцеві водії. Ось наприклад перехрестя з іншою вулицею, як бачити ніяких обмежень та знаків
Загалом же на вулиці як і в самій центральній частині - чистий архітектурний вінегрет, дивіться самі
Ще одна особливість міста - це те що при вході в усі зелені зони встановлено отакі інформаційні щити
Довгий час я думав, що місто названо на честь царя Миколаєва, так ми історики теж буває помиляємося. Однак, місто названо на честь святого Миколаєва - покровителя моряків. В Каштановому сквері на вул. Радянській встановлено йому пам'ятник, котрий дуже люблять голуби. Мені якось така гра кольорів біле-чорне не дуже сподобалось
Ще одна особливість в місті дуже багато усіляких левів, прям місто лева :)
Цей лев встановлено при вході до каштанового скверу
А цей вже встановлено біля іншої будівлі
І на останок мешканці міста настільки брутальні, що в боротьбі з газонами над ними натягують колючий дріт
На цьому оповідання про Миколаїв я поки завершу. В наступній частині ми просто прогуляємося центром та подивимося на їхні музеї
А тепер я перейду до самого оповідання. Поїзд Запоріжжя-Одеса змінив розклад і тепер ти до Миколаєва приїздиш не серед глибокої ночі, а о 5 ранку, що є дуже добре.
Знайомство з містом почалося з вокзалу і мабуть тут він найгірший серед вокзалів обласних центрів України, ще і гілка неелектрифікована та і взагалі потягів до інших міст ходить мало.
На вокзалі, як і в Нікополі висить "Їх розшукує міліція", мабуть тільки в ці міста можуть завітати ці пани, адже в інших містах я і не бачив таких об'яв
Нам треба було вбити десь час до 9 ранку, тому вирішено було просто прогулятися містом. Вперше таке бачу, люди кажуть що то сонячні батареї радянського типу
Далі ми сіли на тролейбус і поїхали до центру. Вийшли на кордоні Слобідки і центру навпроти Кафедрального собору Касперівської ікони Божої матері. Храм відкритий у 1916 році. За совків він був клюбом і вже за незалежність віданний Київському патріархату
Якось білі вікна негармонічно виглядають
Загалом же через те що місто обмежену площу то після революції воно розвивалося хаотично, тобто посеред старого міста будувалися 5-9 поверхівки і зараз це продовжується, так навпроти собору стоїть ТЦ сумнівної краси
Відступ. Загалом же в місті багато будується, але як і по всій Україні в естетичному плані воно м'яко кажучи ніяке.
БЦ Шевченко
Ще якийсь БЦ
Є і такі недобудови посеред центру
І такі одоробла
Житло сучасне
І навіть будується в місті 20-ти поверхівка
Далі ми продовжили прогулянку пр. Леніна. Як і в Запоріжжі він витягнутий вздовж міста на 8 км і є важливою транспортною артерією. Раніше він називався Херсонською вулицею, тому що переходив в трасу на Херсон. виглядав ось так
Сьогодні на проспекті хаос в архітектурному плані і намішані різні епохи, впринципі це навпаки іде йому в плюс. Ось наприклад будинок художників
А тут мені привидівся Харків
А це неймовірної краси веранда у кафе
Так не поспішаючи ми дійшли до перехрестя з центральною вулицею міста - Радянською. Не бійтеся тих назв, насправді в місті не так вже і багато радянських топонімів.
На будинку висить неймовірної краси годинник, моє імхо
Вул. Радянська - пішохідна, але мені і досі не зрозуміло, як це повинні розуміти не місцеві водії. Ось наприклад перехрестя з іншою вулицею, як бачити ніяких обмежень та знаків
Загалом же на вулиці як і в самій центральній частині - чистий архітектурний вінегрет, дивіться самі
Ще одна особливість міста - це те що при вході в усі зелені зони встановлено отакі інформаційні щити
Довгий час я думав, що місто названо на честь царя Миколаєва, так ми історики теж буває помиляємося. Однак, місто названо на честь святого Миколаєва - покровителя моряків. В Каштановому сквері на вул. Радянській встановлено йому пам'ятник, котрий дуже люблять голуби. Мені якось така гра кольорів біле-чорне не дуже сподобалось
Ще одна особливість в місті дуже багато усіляких левів, прям місто лева :)
Цей лев встановлено при вході до каштанового скверу
А цей вже встановлено біля іншої будівлі
І на останок мешканці міста настільки брутальні, що в боротьбі з газонами над ними натягують колючий дріт
На цьому оповідання про Миколаїв я поки завершу. В наступній частині ми просто прогуляємося центром та подивимося на їхні музеї