Личаківський цвинтар - Luchakivsky Cemetery in Lviv
Очень интересное место, красивое и немного потустороннее. Самое старое кладбище Украины, Украинское кладбище Монмартр.
Існує з 1786 року - після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, що розміщувалися в місті навколо церков. Кладовище призначалося для Середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних жителів міста.Найдавніші збережені могильні плити Личакова відносяться до 1787 та 1797 років. Цвинтар розпочинався тоді на ділянках, які займають нині поля 6, 7, 9, 10, 14.У 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який разом з керівником цвинтаря Тихом Тхужевським впорядкували територію. Було сплановано алеї та доріжки і кладовищу надано характер паркової зони.
Лыча́ковское кла́дбище (укр. Лича́ківський цви́нтар) - историко-мемориальный музей-заповедник (с 1991 года) во Львове в исторической местности Лычаков, одно из старейших кладбищ современной Украины.Лычаковское кладбище было основано в XVI веке, хотя существуют указания, что ещё в XIII веке там хоронили жертв эпидемии чумы.В 1783-1784 годах, в соответствии с декретами австрийского императора Иосифа II, на месте ликвидированных вокруг церквей и костёлов возникло четыре загородных кладбища. Из них до наших времен сохранилось лишь Лычаковское. Самое старое его надгробие датировано 1786 годом. Лычаковский некрополь насчитывает более трёх тысяч памятников и надгробий. Среди них творения скульпторов и архитекторов Гартмана Витвера, Антона и Иоганна Шимзеров, Абеля Марии Перье, Юлиана Марковского, Тадеуша Баронча, Пауля Эутеле, Леонардо Маркони, Париса Филипи, Григория Кузневича, Сергея Литвиненко и др.
Існує з 1786 року - після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, що розміщувалися в місті навколо церков. Кладовище призначалося для Середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних жителів міста.Найдавніші збережені могильні плити Личакова відносяться до 1787 та 1797 років. Цвинтар розпочинався тоді на ділянках, які займають нині поля 6, 7, 9, 10, 14.У 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який разом з керівником цвинтаря Тихом Тхужевським впорядкували територію. Було сплановано алеї та доріжки і кладовищу надано характер паркової зони.
Лыча́ковское кла́дбище (укр. Лича́ківський цви́нтар) - историко-мемориальный музей-заповедник (с 1991 года) во Львове в исторической местности Лычаков, одно из старейших кладбищ современной Украины.Лычаковское кладбище было основано в XVI веке, хотя существуют указания, что ещё в XIII веке там хоронили жертв эпидемии чумы.В 1783-1784 годах, в соответствии с декретами австрийского императора Иосифа II, на месте ликвидированных вокруг церквей и костёлов возникло четыре загородных кладбища. Из них до наших времен сохранилось лишь Лычаковское. Самое старое его надгробие датировано 1786 годом. Лычаковский некрополь насчитывает более трёх тысяч памятников и надгробий. Среди них творения скульпторов и архитекторов Гартмана Витвера, Антона и Иоганна Шимзеров, Абеля Марии Перье, Юлиана Марковского, Тадеуша Баронча, Пауля Эутеле, Леонардо Маркони, Париса Филипи, Григория Кузневича, Сергея Литвиненко и др.