На те й НАТО
Ілюстрація: anekdot.ru
"Росія - батьківщина і джерело «апокаліпсису».
Ймовірно, мали рацію ті, хто говорив,
що саме тут і народиться «антихрист».
Земний рай - прадавній російський проект -
так і не відбувся, зате нам цілком може
вдатися проект земного пекла.
Алєксєй Широпаєв. Страшні люди
Тут днями якось непомітно промайнула звістка, яка, по-моєму, заслуговує якнайширшого розголосу. У нас чомусь наразі тиша.
Заступник генсека НАТО Алєксандр Вершбоу на урочистостях з нагоди 10-ліття приєднання Литви до Альянсу, чітко заявив: «Ми поважаємо вибір України бути державою поза блоками, хоча їй було надіслано чіткий сигнал (про членство у НАТО - Авт.).
Якось можна зрозуміти риторику Яценюка, Дещиці, Турчинова у розпал Кримської кризи, коли на північно-східному кордоні товклися ледь не півмільйона готових до кидка російських вояків. Тоді вони справді остерігалися повномасштабної агресії, яка фактично тривала б якихось від сили три дні (думаю, у Києві окупанти були б через кілька годин). Тоді вони, балансуючи на лезі бритви, повторювали - ми не обговорюємо питання вступу до НАТО.
Тепер ситуація змінилася. Армія мобілізована і ладна чинити опір. То чому власне ми не чуємо однозначного бажання долучитися до альянсівської парасольки? Невже Яценюк із Турчиновим уважають свій нинішній статус тимчасовим, і тому не готові ризикувати політичним майбутнім? Якщо так, то цього політичного завтра у них може й не бути.
Путін не зупиниться на досягнутому. І справа тут не у його ненависті до «бЕндерівців» чи Майдану. Мотиви значно глибші і вигойніші. На них, зокрема, проливає світло публікація в «Известиях» відомого своїм сервільним налаштуванням до Кремля і кооперативу «Озєро» Андраніка Міграняна. У Росії, виявляється, вже не реагують на порівняння Путіна з Гітлером, навпаки, як свого часу Сталін перетворився там, завдяки активному полосканню мізків, на «ефективного державного менеджера», так і Адольф Алоїзович, на думку Міграняна, до 1939 року був «собіратєлєм зємєль». За що, йому, звісно, честь і хвала...
Шкода, що автор «Известий» не дійшов до ніжного періоду гітлерового дитинства... Або ж до його віденських богемних поневірянь, або - в’язничного етапу великого шляху. Останній, правда, відгонить неприйнятним: «Майн Кампф» з його «стрункою» доктриною нацизму. Та й, у принципі, роль збирача німецьких земель (Судетів, Австрії, Мемеля) не заважала фюрерові втілювати у життя вже ухвалені расові закони, перерізати стрічечки, відкриваючи Дахау, "відриватися" у шалі «кришталевих ночей».
Путін, на жаль, живе у вимірі середини минулого століття. Тоді роль «собіратєля» земель, як з’ясував Мігранян, була актуальною. Саме це амплуа, але вже у ХХІ віці, уможливлює для ВВП формулу «Путін - це Сталін сьогодні». Формулу, яка годиться тільки для внутрішнього вжитку, для зазомбованого кисєльовською пропагандою обивателя, але аж ніяк не трендовою у решті світу. Там зараз мейнстримною є діяльність «облаштовувача» земель, якщо вже послуговуватися звичною для Росії лексикою.
Облаштувати Росію - це щось із царини фантастики (згадаймо хоча б Солженіцина!). Така доктрина ніколи не сповідувалася жодним із тамтешніх режимів. Ба більше, вона суперечить ординській ментальності імперії. Облаштування - це завоювання нових теренів, «собіраніє» втрачених, але аж ніяк не вдосконалення того, що є.
Тому Україні вкрай потрібне НАТО. Навіть якщо їй випала історична місія вкотре стати заборолом Європи від новітнього Батия. Хай так, але чому ми знову мусимо робити це самі? Тим паче, як бачимо, пропонують допомогу.
Ігор Гулик
Вот для этого и НАТО
"Россия - родина и источник «апокалипсиса».
Возможно, были правы те, кто говорил,
что именно здесь-то и родится «антихрист».
Земной рай - извечный русский проект -
так и не состоялся, зато нам вполне может
удаться проект земного ада.
Алексей Широпаев. Страшные люди
Тут на днях как-то незаметно промелькнула весть, которая, по-моему, заслуживает широкой огласки. У нас почему-то пока тишина.
Заместитель генсека НАТО Александр Вершбоу на торжествах по случаю 10-летия присоединения Литвы к Альянсу, четко заявил: «Мы уважаем выбор Украины быть государством вне блоков, хотя ей было отправлено четкий сигнал( о членстве в НАТО - Авт.).
Как-то можно понять риторику Яценюка, Дещицы, Турчинова в разгар Крымского кризиса, когда на северо-восточной границе сосредоточились чуть не полмиллиона готовых к броску российских солдат. Тогда действительно опасались полномасштабной агрессии, которая фактически длилась бы каких-то от силы три дня (думаю, в Киеве оккупанты были бы через несколько часов). Тогда они, балансируя на лезвии бритвы, повторяли - мы не обсуждаем вопрос вступления в НАТО.
Теперь ситуация изменилась. Армия мобилизована и готова сопротивляться. Почему собственно мы не слышим однозначного желания приобщиться к зонтику Альянса? Неужели Яценюк с Турчиновым считают свой нынешний статус временным, и поэтому не готовы рисковать политическим будущим? Если так, то этого политического завтра у них может и не быть.
Путин не остановится на достигнутом. И дело здесь не в его ненависти к «бЕндеровцам» или Майдану. Мотивы более глубокие и неизлечимы. На них, в частности, проливает свет публикация в «Известиях» известного своей сервильной позицией к Кремлю и кооперативу «Озеро» Андраника Миграняна. В России, оказывается, уже не реагируют на сравнение Путина с Гитлером, наоборот, как в свое время Сталин превратился там, благодаря активному полосканию мозгов, на «эффективного государственного менеджера», так и Адольф Алоизович, по мнению Миграняна, до 1939 года был «собирателем земель». За что, ему, конечно, честь и хвала...
Жаль, что автор «Известий» не дошел до нежного периода адикова детства... Или до его венских богемных скитаний, или - тюремного этапа большого пути. Последний, правда, чреват неприемлемым: «Майн Кампф» с его «стройной» доктриной нацизма. И, в принципе, роль собирателя немецких земель (Судет, Австрии, Мемеля) не мешала фюреру воплощать в жизнь уже принятые расовые законы, перерезать ленточки, открывая Дахау, "отрываться" в буйстве «хрустальных ночей».
Путин, к сожалению, живет в измерении середины прошлого века. Тогда роль «собирателя» земель, как выяснил Мигранян, может и была актуальной. Именно это амплуа, но уже в XXI веке, делает для ВВП возможной формулу «Путин - это Сталин сегодня». Формулу, пригодную только для внутреннего потребления, для зазомбованого киселевской пропагандой обывателя, но отнюдь не трендовой в остальном мире. Там сейчас мейнстримной считают деятельность «обустраивателя» земель, если уж пользоваться привычной для России лексикой .
Обустроить Россию - это что-то из области фантастики (вспомним хотя бы Солженицына!). Такую доктрину никогда не исповедовал ни один тамошний режим. Более того, она противоречит ордынской ментальности империи. Обустройство - это завоевание новых территорий, «собирание» утраченных, но отнюдь не совершенствование того, что есть в наличии.
Поэтому Украине крайне необходимо НАТО. Даже если ей выпала историческая миссия в который раз стать забралом Европы от нового Батыя. Пусть так, но почему мы снова должны делать это сами? Тем более, как видим, нам предлагают помощь.
Игорь Гулык