Свобода помилятися
Магатма Ганді був переконаний у тому, що свобода не вартує й ломаного шеляга, якщо не передбачає свободи помилятися. Видається, українська верхівка досі не усвідомила цього простенького постулату, і намагається, навіть учинивши найбезглуздіші огріхи, виглядати на людях святішою за Папу Римського. Прикладів несть числа, взяти хоча б ситуацію із ув’язненням Луценка, а тим паче Тимошенко. Можна зацінити верткість та винахідливість провладних правників, які, часто позичаючи очі у сірків, верзли й верзуть публіці геть несусвітні дурниці, вишуковували екзотичні параграфи у кодексах, укладених ледь не царем Горохом, аби виправдати очевидні блуди начальства.
Луценко на волі, ще й зі сатисфакцією від Європейського суду. Тимошенко у лікарні. І хоча серйозність її недуги щораз то менше провокує співчуття серед широкої публіки, факт залишається фактом: сумнівність вироку і доволі вагомі підстави для критики що з боку опозиції, що з табору європейських симпатиків країни.
Учора тимошенківська епопея збагатилася новими подробицями. Ньюзмейкерами стали німецький лікар, який вже якось натякнув на страх ув’язненої і на потребу первинно позбутися цього гидкого й слизького відчуття, а вже потім братися на зцілення; а також прес-секретар Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко, що ошелешив припущенням щодо тимчасового «ДМБ» Юлії Володимирівни до хворої матері.
Страх, безумовно, сковує волю. Але німецький лікар, мабуть, не читав епістол «товаришам з тюрми» за авторством своєї пацієнтки. Або ж, -- даруйте за сумнів, -- писала їх не вона… З приводу «відпустки», то, не сумніваюся, що офіційна пропаганда негайно почне словесну коломийку про рівність усіх зеків у демократичній Україні. Чому екс-прем’єрові можна, а іншим - зась?
Не скажу, що є адептом Тимошенко, радше навпаки, -- уважаю, що вона зробила чимало, м’яко кажучи, помилок. Вони більше скидаються на намагання обвести довкола пальця не тільки політичних опонентів, але й усю країну, а головно - світове товариство. Але на те й свобода дій політичного лідера, значно повніша, обмежена доволі умовними коридорами, порівняно, скажімо, із вольностями пересічного громадянина. Та ЮВТ забула про оту маленьку складову гандівського розуміння волі: право помилятися і право каятися.
Як і Янукович & К. Здавалося б, визнай помилку, і прав собі далі. Ті, хто був твоїми затятими ворогами, -- ними й залишаться. А помірковані оцінять «милість переможця», угледять у такому промовистому жесті не слабкість, а навпаки - силу та шляхетність. Ба ні, -- первісне бажання помсти затуманило перспективу, і, як не крути, кривдникам леді Ю. тепер доведеться «рити дві могили». Хто зна, як повернеться доля, і чи vip-палата у Харківській залізничній лікарні не стане фатумом для інших українських зверхників?
Два учорашні меседжі, у всякому разі, дають підстави міркувати, що на Банковій гарячково шукають виходу із глухого кута, до якого потрапили завдяки власній нехоті визнавати свої ж помилки. Яким буде рішення, одному Богові відомо. Тому ще раз процитую Ганді: «Що б ти не вчинив у житті - все буде неважливим. Важливим буде те, що ти це зробив».
Ігор Гулик
Ще на цю тему: "Бляшані бубни", "Вони себе знищать"
Свобода ошибаться
Махатма Ганди был убежден, что свобода не стоит и ломаного гроша, если не предусматривает свободы ошибаться. Кажется, украинская верхушка еще не осознала этого простенького постулата, и пытается, даже совершив нелепые ляпы, выглядеть на людях святее Папы Римского. Примеров несть числа, взять хотя бы ситуацию с заключением Луценко, а тем более Тимошенко. Можно оценить изворотливость и изобретательность юристов власти, которые, часто занимая глаза у Шарика, несли публике совершенно несусветные глупости, выискивали экзотические пункты в кодексах, заключенных едва не царем Горохом, чтобы оправдать очевидные капризы начальства.
Луценко на свободе, даже с сатисфакцией от Европейского суда. Тимошенко в больнице. И хотя серьезность ее болезни каждый раз провоцирует меньше сочувствия среди широкой публики, факт остается фактом: сомнительность приговора и достаточно веские основания для критики, что со стороны оппозиции, что из лагеря европейских сторонников страны.
Вчера тимошенковская эпопея обогатилась новыми подробностями. Ньюзмейкерами стали немецкий врач, который уже как-то намекнул на то, что заключенная боится, и на потребность первично избавиться от этого гадкого и скользкого ощущения, а уже потом браться на исцеление; а также пресс-секретарь Государственной пенитенциарной службы Игорь Андрушко, который ошарашил предположением о временном «ДМБ »Юлии Владимировны к больной матери.
Страх, безусловно, сковывает волю. Но немецкий врач, видимо, не читал эпистол «товарищам из тюрьмы» авторства своей пациентки. Или же, - простите, - писала их не она... По поводу «отпуска», то, не сомневаюсь, что официальная пропаганда немедленно начнет словесную частушку о равенстве всех зэков в демократической Украине. Почему экс-премьеру можно, а другим - нельзя?
Не скажу, что являюсьь адептом Тимошенко. Скорее наоборот, - считаю, что она сделала немало, мягко говоря, ошибок. Они больше похожи на попытку обвести вокруг пальца не только политических оппонентов, но и всю страну, а главное - мировое сообщество. Но на то и свобода действий политического лидера, она значительно полнее, она ограничена достаточно условными коридорами, по сравнению, скажем, с вольностями для рядового гражданина. Но ЮВТ забыла о той маленькой составляющей свободы «от Ганди»: право ошибаться и право каяться.
Как и Янукович & К. Казалось бы, признай ошибку, и властвуй себе. Те, кто был твоими ярыми врагами, - ими и останутся. А умеренные оценят «милость победителя», усмотрят в таком немаловажном жесте не слабость, а наоборот - силу и благородство. Да нет, - первоначальное желание мести затуманило перспективу, и, как ни крути, обидчикам леди Ю. теперь придется «рыть две могилы». Кто знает, как повернется судьба, и не станет ли vip-палата в Харьковской железнодорожной больницы уделом других украинских князей?
Два вчерашние месседжи, во всяком случае, дают основания думать, что на Банковой лихорадочно ищут выход из тупика, в который попали благодаря собственному неумению признавать свои же ошибки. Каким будет решение, одному Богу известно. Поэтому еще раз процитирую Ганди: «Что бы ты ни сделал в жизни - все будет неважным. Важным является то, что ты это сделал».
Игорь Гулык
Луценко на волі, ще й зі сатисфакцією від Європейського суду. Тимошенко у лікарні. І хоча серйозність її недуги щораз то менше провокує співчуття серед широкої публіки, факт залишається фактом: сумнівність вироку і доволі вагомі підстави для критики що з боку опозиції, що з табору європейських симпатиків країни.
Учора тимошенківська епопея збагатилася новими подробицями. Ньюзмейкерами стали німецький лікар, який вже якось натякнув на страх ув’язненої і на потребу первинно позбутися цього гидкого й слизького відчуття, а вже потім братися на зцілення; а також прес-секретар Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко, що ошелешив припущенням щодо тимчасового «ДМБ» Юлії Володимирівни до хворої матері.
Страх, безумовно, сковує волю. Але німецький лікар, мабуть, не читав епістол «товаришам з тюрми» за авторством своєї пацієнтки. Або ж, -- даруйте за сумнів, -- писала їх не вона… З приводу «відпустки», то, не сумніваюся, що офіційна пропаганда негайно почне словесну коломийку про рівність усіх зеків у демократичній Україні. Чому екс-прем’єрові можна, а іншим - зась?
Не скажу, що є адептом Тимошенко, радше навпаки, -- уважаю, що вона зробила чимало, м’яко кажучи, помилок. Вони більше скидаються на намагання обвести довкола пальця не тільки політичних опонентів, але й усю країну, а головно - світове товариство. Але на те й свобода дій політичного лідера, значно повніша, обмежена доволі умовними коридорами, порівняно, скажімо, із вольностями пересічного громадянина. Та ЮВТ забула про оту маленьку складову гандівського розуміння волі: право помилятися і право каятися.
Як і Янукович & К. Здавалося б, визнай помилку, і прав собі далі. Ті, хто був твоїми затятими ворогами, -- ними й залишаться. А помірковані оцінять «милість переможця», угледять у такому промовистому жесті не слабкість, а навпаки - силу та шляхетність. Ба ні, -- первісне бажання помсти затуманило перспективу, і, як не крути, кривдникам леді Ю. тепер доведеться «рити дві могили». Хто зна, як повернеться доля, і чи vip-палата у Харківській залізничній лікарні не стане фатумом для інших українських зверхників?
Два учорашні меседжі, у всякому разі, дають підстави міркувати, що на Банковій гарячково шукають виходу із глухого кута, до якого потрапили завдяки власній нехоті визнавати свої ж помилки. Яким буде рішення, одному Богові відомо. Тому ще раз процитую Ганді: «Що б ти не вчинив у житті - все буде неважливим. Важливим буде те, що ти це зробив».
Ігор Гулик
Ще на цю тему: "Бляшані бубни", "Вони себе знищать"
Свобода ошибаться
Махатма Ганди был убежден, что свобода не стоит и ломаного гроша, если не предусматривает свободы ошибаться. Кажется, украинская верхушка еще не осознала этого простенького постулата, и пытается, даже совершив нелепые ляпы, выглядеть на людях святее Папы Римского. Примеров несть числа, взять хотя бы ситуацию с заключением Луценко, а тем более Тимошенко. Можно оценить изворотливость и изобретательность юристов власти, которые, часто занимая глаза у Шарика, несли публике совершенно несусветные глупости, выискивали экзотические пункты в кодексах, заключенных едва не царем Горохом, чтобы оправдать очевидные капризы начальства.
Луценко на свободе, даже с сатисфакцией от Европейского суда. Тимошенко в больнице. И хотя серьезность ее болезни каждый раз провоцирует меньше сочувствия среди широкой публики, факт остается фактом: сомнительность приговора и достаточно веские основания для критики, что со стороны оппозиции, что из лагеря европейских сторонников страны.
Вчера тимошенковская эпопея обогатилась новыми подробностями. Ньюзмейкерами стали немецкий врач, который уже как-то намекнул на то, что заключенная боится, и на потребность первично избавиться от этого гадкого и скользкого ощущения, а уже потом браться на исцеление; а также пресс-секретарь Государственной пенитенциарной службы Игорь Андрушко, который ошарашил предположением о временном «ДМБ »Юлии Владимировны к больной матери.
Страх, безусловно, сковывает волю. Но немецкий врач, видимо, не читал эпистол «товарищам из тюрьмы» авторства своей пациентки. Или же, - простите, - писала их не она... По поводу «отпуска», то, не сомневаюсь, что официальная пропаганда немедленно начнет словесную частушку о равенстве всех зэков в демократической Украине. Почему экс-премьеру можно, а другим - нельзя?
Не скажу, что являюсьь адептом Тимошенко. Скорее наоборот, - считаю, что она сделала немало, мягко говоря, ошибок. Они больше похожи на попытку обвести вокруг пальца не только политических оппонентов, но и всю страну, а главное - мировое сообщество. Но на то и свобода действий политического лидера, она значительно полнее, она ограничена достаточно условными коридорами, по сравнению, скажем, с вольностями для рядового гражданина. Но ЮВТ забыла о той маленькой составляющей свободы «от Ганди»: право ошибаться и право каяться.
Как и Янукович & К. Казалось бы, признай ошибку, и властвуй себе. Те, кто был твоими ярыми врагами, - ими и останутся. А умеренные оценят «милость победителя», усмотрят в таком немаловажном жесте не слабость, а наоборот - силу и благородство. Да нет, - первоначальное желание мести затуманило перспективу, и, как ни крути, обидчикам леди Ю. теперь придется «рыть две могилы». Кто знает, как повернется судьба, и не станет ли vip-палата в Харьковской железнодорожной больницы уделом других украинских князей?
Два вчерашние месседжи, во всяком случае, дают основания думать, что на Банковой лихорадочно ищут выход из тупика, в который попали благодаря собственному неумению признавать свои же ошибки. Каким будет решение, одному Богу известно. Поэтому еще раз процитирую Ганди: «Что бы ты ни сделал в жизни - все будет неважным. Важным является то, что ты это сделал».
Игорь Гулык