У пошуках винних
Ілюстрація: anekdot.ru
Щойно ти розумієш, що потрапив у в'язницю,
з'являється шанс на втечу
Вільям Берроуз
Притча во язицех - криза - що далі, то більше скидається на кризу мізків. У пошуках виходу із глухого кута тисячі осіб зважуються на неадекватні вчинки, а світові медіа розносять поголос про це як докази непередбачуваності людської психіки.
Якось Америку вразив нечуваний випадок - 88-річний ветеран Другої світової війни Джеймс фон Брунн, колишній капітан торпедного катера, а тепер художник-невдаха, розстріляв охоронця Музею Голокосту Стівена Тайрона Джовнса. З’ясувалося, що убивця, - наголосимо: активний антифашист у минулому, був активістом расистського руху, проповідував симпатії до Гітлера, звинувативши, однак, нацистського лідера у недостатній ретельності з полагодженням „єврейського питання”. Жертвою Брунна став афро-американець, який жодним чином не завинив ані перед збоченськими уподобаннями свого ката, ба більше, - був нащадком тих, кого в Америці ще донедавна вважали другосортною расою.
Пошуки винних - ось мотив, який у час безвиході загрожує перетворитися у тотальну недугу мізків, спровокувати натовп на агресію проти всіх і вся. Він додає аргументів окремим середовищам, які у „мирному контексті” перебувають у глибокому маргінесі, вихлюпує їх, мов шумовиння, на високі сходинки рейтингів людської опінії, надає їм ваги серед так званої „еліти”. Адже найлегше переконати зневіреного у завтрашньому дні безробітного чи бездомного у тому, що головними винуватцями його кривд є абстрактна „влада”, „нетутешні”, „інородці”, „світове жидомасонство”, „москалі” чи „гамерика”. Адепти таких „специфічних” мотивів, зазвичай, залишаються безкарними, позаяк спільноті, заклопотаній нестатками, вирішенням форс-мажорних проблем, ніколи реагувати на чергові „невинні бздури”, однак для протестантів-індивідів, чия психіка стала „творчим казаном” для розвитку схожих ідей, вони часто завершуються доволі конкретно.
Студент, який з відчаю перед несплатою за навчання береться за пограбування банку, двоє невідомих, теж, мабуть, не з розкошів, влаштовують вибухи і калічать цілком невинних людей під час спроби забрати касу, - це не просто факти кримінальної хроніки. Це - симптоми відчаю, які наразі шокують обивателя, але, якщо так триватиме й надалі, стануть звичними фрагментами його побуту.
Найгірше, що „владі” завжди на руку схожі інциденти. Вони, принаймні, затуманюють мізки загалу дурманом „екзотики”, стають темами для сімейних бесід, розмов за кавою, у громадському транспорті. Натомість розум, звільнений від негативу повсякдення, міг би попрацювати над іншим: з’ясуванням справжніх причин такого стану. "Коли панує «етика переможця», тоді все, що вважається непридатним, викидається. Це - цивілізація відходів. Натоміcть, в системі координат етики справжньої людської спільноти, у країні, яку б ми бажали мати, і яку можемо побудувати, цінною є кожна людська істота. Чи ж не є ця істина серед найзабутіших?" - риторично запитує Папа Франциск.
Майдан, до слова, став прецедентом "звільненого розуму". Це дуже добре описав Андрухович у своїй статті для New York Times: "Ми захищаємо себе, свою країну, її майбутнє, майбутнє Європи - хто з коктейлями Молотова, хто зі шпицями для плетіння, хто зі шматком бруківки, хто з бейсбольною битою, хто опублікованим в Інтернеті текстом, а хто викривальною фотографією з місця події". Тут, у центрі столиці, вже не шукають винних. Тут шукають і знаходять тих, хто здатен бачити завтра.
Ігор Гулик
Click to viewВ поисках виновных
Как только ты понимаешь, что попал в тюрьму,
появляется шанс на побег
Уильям Берроуз
Притча во языцех - кризис - чем дальше, тем больше напоминает кризис мозгов. В поисках выхода из тупика тысячи человек решаются на неадекватные поступки, а мировые медиа разносят слух об этом, как доказательство непредсказуемости человеческой психики.
Как-то Америку поразил небывалый случай - 88-летний ветеран Второй мировой войны Джеймс фон Брунн, бывший капитан торпедного катера, а теперь художник-неудачник, расстрелял охранника Музея Холокоста Стивена Тайрона Джовнса. Выяснилось, что убийца, - подчеркнем: активный антифашист в прошлом, был активистом расистского движения, симпатизировал к Гитлеру, обвинив, однако, нацистского лидера в недостаточной ретивости в решении "еврейского вопроса". Жертвой Брунна стал афро-американец который никоим образом не виноват ни перед извращенскими предпочтениями своего палача, более того, - был потомком тех, кого в Америке еще недавно считали второсортной расой .
Поиски виновных - вот мотив, который во время безысходности грозит превратиться в тотальную болезнь разума, спровоцировать толпу на агрессию против всех и вся. Он добавляет аргументов отдельным кругам, которые в "мирном контексте" пребывают в глубоком маргинесе; выплескивает их, как пену, на высокие ступеньки рейтингов общего интереса, придает им веса среди так называемой "элиты". Ведь легче убедить отчаявшегося в завтрашнем дне безработного или бездомного в том, что главными виновниками его проблем является абстрактная "власть", "понаехавшие", "инородцы", "мировое жидомасонство", "москали" или "Гамерика" . Адепты таких "специфических" мотивов, обычно, остаются безнаказанными, поскольку обществу, озабоченному бытовыми нуждами, решением форс-мажорных проблем, никогда реагировать на очередные "невинные чудачества". Однако для протестантов-индивидов, чья психика стала "творческим котлом" для развития подобных идей, они часто заканчиваются довольно конкретно.
Студент, который в отчаянии перед неуплатой за обучение берется за ограбление банка, двое неизвестных, тоже, видимо, не из роскоши, устраивают взрывы и калечат вполне невинных людей во время попытки забрать кассу, - это не просто факты криминальной хроники. Это - симптомы безисходности, шокирующие обывателя, но, если так будет продолжаться, они станут привычными фрагментами его быта.
Хуже, что "власти" всегда на руку такие инциденты. Они, по крайней мере, затуманивают мозги общественности дурманом "экзотики", становясь темами для семейных бесед, сплетен за кофе, в общественном транспорте. Зато разум, освобожденный от негатива повседневности, мог бы поработать над другим: выяснением истинных причин такого состояния. "Когда господствует «этика победителя», тогда все, что считается непригодным, выбрасывают. Это - цивилизация отбросов. Вместо того, в системе координат этики настоящей человеческой общности, в стране, какую мы бы желали иметь, и какую можем построить, ценной есть каждая человеческая личность. Разве не эта истина среди самых забытых?" - риторически спрашивает Папа Франциск.
Майдан, к слову, стал прецедентом "освобожденного разума". Это очень хорошо передал Андрухович в своей статье для New York Times: "Мы защищаем себя, свою страну, ее будущее, будущее Европы - кто с коктейлями Молотова, кто со спицами для вязания, кто с куском брусчатки, кто с бейсбольной битой, кто опубликованным в Интернете текстом, а кто обличительным фото с места событий". Здесь, в центре столицы, уже не ищут виновных. Здесь ищут и находят тех, кто может видеть завтра.
Игорь Гулык