Передгроззя
Ілюстрація: peremeny.ru
Оманлива тиша, сповнена, здебільшого, фейковими повідомленнями про сутички, або ж підтвердженими інформаціями про самодіяльність вчаділих від бездіяльності «тітушків», пахне грозою. Противники зачаїлися по обидва боки ілюзорних барикад, бо справжні живуть своїм звичним життям - з вахтами, гарячим чаєм та постійною готовністю до сутички. Ті ж, хто у тиші кабінетів виношує плани на майбутнє, потрапили у ситуацію пату, - і не знаходять інших варіантів, окрім того, що засмічують інформаційний простір безсенсовим спамом.
Один із не надто адекватних «політологів» написав у своєму блозі, що Янукович навряд чи повернеться до Києва. Після Сочі, де українського очільника ігнорували всі, як могли, після порожніх кишень, тобто без жодного слова підтримки з боку Путіна, він, мовляв, попрямує у Донецьк, аби там на якийсь час відтермінувати неминучість краху. Але „креативність, - любив казати єпископ Юзеф Жиціньскі, - часто є синонімом спритності”.
Тому, гадаю, так просто не минеться. Хоча б тому, що залишаться «регіональні яструби», які готові на будь-які жести, аби тільки втримати систему, яка живила їх апетити упродовж багатьох років.
Пат полягає не тільки у відсутності якихось більш-менш адекватних результативних ходів влади. Міркую, що на Банковій цілком усвідомлюють, що Майдан радикалізувався настільки, що тепер вже й не погодиться на половинчасті кроки - новий Кабмін (хай навіть цілком опозиційний, хоча це - із царини фантастики), нову Конституцію (хай навіть наступного тижня), створення нової більшості. Майдан вимагає, у першу чергу, цілковитого перезавантаження влади, причому слово «перезавантаження» тут виглядає навіть дуже поміркованим. Чому? Та з тієї простої причини, що ті, хто стоїть зараз у центрі столиці, мають повернутися у свої домівки з певними гарантіями того, що їх ніхто не чіпатиме, ніхто не фальсифікуватиме кримінальних справ за надуманими приводами. А це означає одне - вони мають повернутися переможцями, і, звісно, в іншу країну.
Для ВФЯ така мета Майдану - безапеляційна відставка. Інша річ, як вона відбуватиметься, - з доброї волі чинного президента, чи з примусу, як оце відбулося недавно у Боснії та Герцеговині. Буде це цивілізований крок «на вихід» з певними застережними гарантіями з боку переможців, чи кривава помста озлобленого натовпу, - залежить від самого Януковича.
Його проблема у тому, що зволікаючи із рішенням, він втратив тепер реальних осіб, з якими можна було б домовлятися. Звісно, ВФЯ може покликати на килим опозиційну «трійку» і про щось там пошепотітися з нею. Але кожен із трьох лідерів мусить зрозуміти, що так чи інак відлуння цього інтимного нашіптування обов’язково відгукнеться на Майдані, а, отже, означатиме репутаційні втрати для і так небездоганного іміджу.
Усі троє - і Яценюк, і Тягнибок, і Кличко, - й надалі легковажно тримаються в рамках мирного часу, сподіваючись на перспективу кандидування на президентських виборах. Вони й не замислюються, що виборів 2015-го може й не бути, а навіть якщо вони й будуть, то не відомо хто писатиме правила цих елекцій. Якщо зараз кожен з них вважає, що найгрізнішим його суперником буде Янукович, то революційна динаміка часу може гірко розчарувати самовпевнених політиків. Тут йдеться не тільки про нових лідерів з Майдану та Грушевського, тут я особливо наголосив би на форматі країни, який, на жаль, може виявитися зовсім не таким, яким всі звикли бачити його донині.
Ігор Гулик
Предгрозье
Обманчивая тишина, полная в основном фейковыми сообщениями о столкновениях, или подтвержденными информациями о самодеятельности задыхающихся от бездействия «титушкив», пахнет грозой. Противники затаились по обе стороны иллюзорных баррикад, ибо настоящие живут своей обычной жизнью - с вахтами, горячим чаем и постоянной готовностью к схватке. Те же, кто в тиши кабинетов вынашивает планы на будущее, попали в ситуацию пата, - и не находят других вариантов, кроме того, что засоряют информационное пространство бессмысленным спамом.
Один из не слишком адекватных «политологов» написал в своем блоге, что Янукович вряд ли вернется в Киев. После Сочи, где украинского главу игнорировали все, как могли, после пустых карманов, т.е. без единого слова поддержки со стороны Путина, он, мол, направится в Донецк, чтобы там на время отсрочить неизбежность краха. Но "креативность, - говаривал епископ Юзеф Жициньски, - часто является синонимом ловкости".
Поэтому, думаю, так просто не пройдет. Хотя бы потому, что останутся «региональные ястребы», которые готовы на любые жесты, чтобы только удержать систему, которая питала их аппетиты на протяжении многих лет.
Пат заключается не только в отсутствии каких-то более-менее адекватных результативных ходов власти. Думаю, на Банковой вполне осознают, что Майдан радикализировался настолько, что теперь уже и не согласится на половинчатые шаги - новый Кабмин (пусть даже вполне оппозиционный, хотя это - из области фантастики), новую Конституцию (пусть даже на следующей неделе), создание нового большинства. Майдан требует, в первую очередь, полной перезагрузки власти, причем слово «перезагрузка» здесь выглядит даже очень умеренным. Почему? Да по той простой причине, что те, кто стоит сейчас в центре столицы, должны вернуться в свои дома с определенными гарантиями того, что их никто не тронет, никто не будет фальсифицировать уголовных дел по надуманным поводам. А это означает одно - они должны вернуться победителями, и, конечно, в другую страну.
Для ВФЯ такая цель Майдана - безапелляционное отставка. Другое дело, как она будет происходить, - по доброй воле действующего президента, или по принуждению, как это случилось недавно в Боснии и Герцеговине. Будет это цивилизованный шаг «на выход» с определенными предупредительными гарантиями со стороны победителей, или кровавая месть озлобленной толпы, - зависит от самого Януковича.
Его проблема в том, что медля с решением, он потерял теперь реальных лиц, с которыми можно было бы договариваться. Конечно, ВФЯ может позвать на ковер оппозиционную «тройку» и о чем-то пошептаться с ней. Но каждый из трех лидеров должен понять, что так или иначе отголоски этого интимного нашептывания обязательно откликнутся на Майдане, а, следовательно, будет означать репутационные потери для и так небезупречного имиджа.
Все трое - и Яценюк, и Тягнибок, и Кличко, - и дальше легкомысленно держатся в рамках мирного времени, надеясь на перспективу кандидатства на президентских выборах. Они не задумываются, что выборов 2015 года может и не быть, а даже если они и будут, то неизвестно кто будет писать правила этих элекций. Если сейчас каждый из них считает, что самым грозным его соперником будет Янукович, то революционная динамика времени может горько разочаровать самоуверенных политиков. Здесь речь идет не только о новых лидерах с Майдана и Грушевского, здесь я особо сказал бы о формате страны, который, к сожалению, может оказаться совсем не таким, каким все привыкли видеть его по сей день.
Игорь Гулык