Finita la comedia. Драма.UA
Ілюстрація: epravda.com.ua
"Тайм-аут, щодо якого прийнято рішення українською владою,
не позбавлений очевидних серйозних ризиків
і швидше за все триватиме досить довго,
а процес, якщо і коли відновиться,
матиме ускладнення через рішення, прийняте сьогодні"
Заява місії Кокса-Кваснєвскі, 21.11.2013
Найприкріше (після вчорашнього), - так от, найприкріше те, що провладні депутати, Янукович, Азаров та ін. цілком можуть скористатися мудрою порадою Магатми Ганді: «Ні», сказане з глибоким переконанням, ліпше, ніж «Так», сказане тільки для того, щоб втішити або ж, - гірше, - щоб уникнути проблем».
Усі вони тепер розповідають про відсутність будь-яких матеріальних гарантій з боку ЄС, про ризики стосунків з Росією тощо. Тобто спробують переконати інших, - вони, мабуть, і самі ще не до кінця вірять у цю свою місію, - що допомогли Україні уникнути зайвих клопотів.
Насправді ж проблеми лише починаються. Я вже не писатиму про зовнішньополітичну опінію, яку, не спитавши народ, створив цей режим Україні: не здатна до перемовин, не тримає слова, хитра і не прогнозована, словом, така, з якою не слід мати серйозної справи.
Питання в іншому, - у тому, що вільнюська катастрофа додасть до безконечного переліку українських невдач і розчарувань ще одну гірчинку. Я собі іноді думаю над тим, що можна зробити із таким дезоірєнтованим, замкнутим у собі та своїх проблемах, озлобленим на всіх і вся громадянством? Якими аргументами звертатися до нього, аби штовхнути на будь-яку, навіть незначну дію? Адже все, мовлене тепер із владного вівтаря, сприйматиметься за чергову спробу надурити, кинути, використати і забути…
Проблема також і в тому, що реально, - насправді реально, - українець тепер не має вибору, - він навряд чи опиратиметься спробам тоталітаризації суспільства, посилення державного тиску. Позаяк добре собі затямив: ніхто у цій країні не здатен захистити його права. Опозиція? Так вона ж не дала собі ради навіть зі звільненням власного лідера… Не змогла, чи, може, не захотіла?
Але автократ Янукович, - щоб він собі не думав, - має нетривалу перспективу. Не тому, що його здолають у 2015-у хтось із трійки новочасних опозиційних лідерів. Його здолають сусіди, - тими ж методами, якими він послуговувався щодо Брюсселя: підкупом, торгом, шантажем, кидком. Маючи цілком реальну нагоду стати таким собі анти-Хмельницьким, і вже тому потрапити в аннали вітчизняної історії, він згаяв її, спаплюжив, розтоптав.
Але... «Усе минає, навіть найдовша змія». Станіслав Єжи Лєц.
Ігор Гулик
Finita la comedia. Драма.UA
"Тайм-аут, относительно которого принято
решение украинской властью, не лишен очевидных
серьезных рисков, и скорее всего будет длиться
довольно долго, а процесс, даже если когда-то
возобновится, будет иметь трудности после
решения, принятое сегодня"
Заявление миссии Кокса-Квасневски, 21.11.2013
Самое обидное (после вчерашнего), - так вот, самое обидное, что провластные депутаты, Янукович, Азаров и др. вполне могут воспользоваться советом Махатмы Ганди: «Нет», сказанное с глубокой убежденностью, лучше, чем «Да», сказанное только для того, чтобы утешить или - хуже - во избежание проблем».
Все они теперь рассказыют об отсутствии каких-либо материальных гарантий со стороны ЕС, о рисках отношений с Россией и т.д. То есть, попытаются убедить других, - они, наверное, и сами еще не до конца верят в эту свою миссию, - что помогли Украине избежать лишних хлопот.
На самом же деле проблемы только начинаются. Я уже не буду писать о внешнеполитическои имидже, который, не спросив народ, создал этот режим Украине: не способная к переговорам, не держит слово, хитрая и не прогнозируемая, словом, такая, с которой не следует иметь серьезных дел.
Вопрос в другом - в том, что вильнюсская катастрофа добавит к бесконечному списку украинских неудач и разочарований еще одну горечь. Я себе иногда думаю о том, что можно сделать с таким дезоирентированным, замкнутым в себе и своих проблемах, озлобленным на всех и вся обществом? С какими аргументами обращаться к нему, чтобы подвигнуть на любое, даже незначительное действие? Ведь все, сказанное теперь с властного алтаря, будет восприниматься за очередную попытку обмануть, кинуть, использовать и забыть...
Проблема также и в том, что реально, - на самом деле реально, - в украинцев теперь нет выбора, - он вряд ли будет сопротивляться попыткам тоталитаризации общества, усиления государственного давления. Он зарубил себе на носу: никто в этой стране не способен защитить его права. Оппозиция? Так она же не смогла освободить даже собственного лидера... Не смогла, или, может, не захотела?
Но автократ Янукович - что бы он себе не думал, - владеет непродолжительной перспективой. Не потому, что его победит в 2015-м кто-то из тройки новых оппозиционных лидеров. Его одолеют соседи, - теми же методами, которыми он пользовался относительно Брюсселя: подкупом, торгом, шантажом, кидаловом. Имея вполне реальную возможность стать неким анти-Хмельницким, и уже поэтому попасть в анналы отечественной истории, он потерял ее, опорочил, растоптал.
Но... "Все проходит, даже самая длинная змея". Станислав Ежи Лец.
Игорь Гулык